Швейна машинка, YouTube і трохи сміливості: як запоріжанка знайшла свою справу

На початку свого шляху запоріжанка Тетяна не вміла навіть заправляти нитку у швейну машинку. Вона працювала в банку і не думала, що колись шитиме вігвами на замовлення. Однак декрет, війна та випадкове прохання знайомої змінили все.

SODA поспілкувалася із Тетяною про шлях від банківської справи до пошиття вігвамів, виклики роботи в декреті та мрію про власний бізнес.

Початок захоплення шиттям

За освітою Тетяна — економістка. Вона закінчила факультет фінансів і кредиту в Запорізькому національному університеті та сім років працювала в банківській сфері. Творчість завжди була присутня у її житті, хоча й не як професія:

— Я любила вишивати, щось майструвати, робити своїми руками. Мені завжди хотілося спробувати шити, хоча за швейною машинкою я ніколи не сиділа.

Мрія здійснилася під час вагітності. Коли жінка була на пʼятому місяці вагітності, чоловік подарував їй швейну машинку.

Тетяна сміється, згадуючи свої перші кроки у новій справі. Тоді ні вона, ні чоловік не знали навіть елементарних речей.

— Ми сиділи удвох перед YouTube і розбиралися, куди вставляти голку, куди заправляти нитку. Я взагалі нічого не знала про швейні машинки.

Першими роботами стали дитяча постіль для майбутнього сина, іграшки та м’які бортики для ліжечка. Усьому навчалася самостійно через відеоуроки.

Коли дитині виповнилося сім місяців, почалося повномасштабне вторгнення. Родина виїхала до Тернопільської області, де прожила чотири місяці.У новому місці швейна машинка знову стала способом підтримувати внутрішній стан:

— Хотілося чимось зайняти руки і трохи відволікти думки. Там я пошила синові два костюми. Для мене це була не стільки робота, скільки можливість переключитися.

Через 4 місяці жінка повернулась до Запоріжжя та  почала думати про додатковий заробіток у декреті. Спочатку хотіла шити дитячу постільну білизну. Але одного дня знайома надіслала фото вігвама і запитала, чи зможе вона зробити щось подібне. Тетяна довго не вагалась й відповіла знайомій, що мабуть зможе.

Так з’явився її перший вігвам.

У 2022 році Тетяна почала викладати фото своїх робіт в Instagram та Facebook . Якраз наближався Новий рік, і замовлення почали надходити одне за одним.

– Тоді я зрозуміла, що вігвами людям потрібні. Попри війну, батьки все одно хочуть створювати для дітей затишний простір.

Перші замовлення дали Тетяні впевненість у власних силах та мотивували продовжити справу: 

– Важливо було зрозуміти, що те, що я роблю, подобається іншим. Я ж фактично самоучка. Це додавало впевненості, що я рухаюся правильно.

Згодом Тетяна пройшла курси шиття, навчилася працювати з професійним обладнанням і замінила побутову машинку на більш потужну.

Проте випробуванням виявилося не навчання, а поєднання роботи з материнством.Розкладені тканини, викрійки та дитина, якій саме зараз потрібна увага, — звична картина її робочого дня.

— Дуже складно працювати, коли потрібно все вирізати й розкласти, а дитині терміново треба залізти саме туди або вона хоче твоєї уваги.

Попри труднощі, бажання все кинути не виникало:

— Мені це подобається. Якби було більше стабільності, працювали садочки і не було війни, я б давно відкрила власну справу.

Сьогодні Тетяна продовжує мріяти про власну майстерню, де можна буде не лише шити вігвами, а й створювати інші дитячі речі.

Популярність вігвамів Тетяна пояснює просто: для дітей це окремий світ.Вона бачить це на прикладі власного сина.

— Приблизно у три роки він почав активно гратися у вігвамі. Робив там кафе, гараж, вигадував різні історії. Фантазія працювала постійно.

І хоча сучасні діти мають готові вігвами, сама Тетяна добре пам’ятає дитинство без них:

– Ми будували халабуди з гілок. Біля дерев робили великі схованки, накривали їх, сиділи там і гралися годинами.

Можливо, саме тому вігвами й залишаються такими популярними. Вони створюють для дітей те саме відчуття власного секретного місця, яке колись давали халабуди з ковдр, стільців чи гілок.

Особливість робіт Тетяни — у тому, що майже кожен вігвам виходить унікальним.Вона не працює за принципом масового виробництва і не повторює один дизайн десятки разів:

— Я люблю комбінувати тканини. Буває, дивишся на них окремо і здається, що вони не поєднаються. А потім виходить дуже гарно. Саме результат для мене найцікавіший.

Сьогодні її головна мрія — розвинути власну справу та відкрити невеликий цех із пошиття дитячих виробів.

А жінкам, які лише замислюються над власною справою у декреті, вона радить не чекати ідеального моменту.

– Не треба боятися. Треба пробувати те, що подобається. Я теж не була впевнена, що зможу шити. Але саме ця справа мене знайшла.

Історія Тетяни почалася з подарованої швейної машинки та відеоуроків на YouTube. А сьогодні вона створює для дітей маленькі будиночки, в яких народжуються фантазії, пригоди та спогади — майже такі ж теплі, як колись у халабудах її власного дитинства.

Більше вігвамів можна побачити в Instagram.

Авторка матеріалу – Діана ГОЛОЩУК