«Наші скажені ідеї показують, що Запоріжжя живе»: як спортивне комʼюніті Woman Power рухає і підтримує місто

Знаєте, як воно в житті буває? Коли щось велике, важливе, корисне і дійсно значуще розпочинається з простого «А давай?…» Так сталося і в Запоріжжі, де дві дівчини, які просто вирішили, що, мовляв, а чому б і ні, створили ціле потужне комʼюніті, яке розвиває і підтримує не тільки одна одну, а й місцевий бізнес, а з ним і військо. Це — історія благодійно-спортивного проєкту Woman Power і трьох його керівниць: Катерини Гапонової, Валерії Малової та Юлії Івеніної. І ми залюбки вам її розкажемо 

Дівчинка Катя vs. Фізкультура 

Катя не дружила зі спортом. Коли вона бачила слово «Фізкультура» у розкладі, то по шкірі пробігався холодок. А сама пробігала повз шкільний спортзал. Фізкультура, власне, відплачувала їй. Коли у шкільному табелі, серед суцільних пʼятірок, навпроти цього предмета стояло куди нижче, ніж «відмінно». Але у 9 класі, як і більшість дівчат цього віку, Катя вирішила худнути. Віяння часу і покоління, тож робила це Катя не у здоровий спосіб.  Але після тих спроб і їхніх негативних наслідків, як для фізичного, так і для ментального здоровʼя, Катя все ж таки вирішила дати спорту шанс. Поволі-поволі стосунки між нею і спортом зміцніли. І настільки, що ось — і  Катя вже проходить навчання в українській академії фітнесу, вступає у виш на фізичне виховання, починає поглиблені навчання. Так, вже близько 10 років Катерина Гапонова, сертифікована тренерка, несе це полумʼя любові до спорту в собі. А разом з цим — роздає його й своїм підопічним. 

Катерина знайомиться з Валерією Маловою. Вона вже 7 років як розробляє і проводить силові тренування для жінок, засновані на науковому підході до біомеханіки. Вони разом працюють, розробляють авторський курс тренувань і харчування. Аж тут — настає повномасштабна війна. І дівчата не просто не припиняють своєї діяльності, а й починають її в новому, благодійному руслі. 

— Ми проводили збори самі, допомагали з цим іншим. І в якийсь момент вирішили: а чому це не поєднати? Ну, якщо наша робота може приносити користь буквально всім, то чому цього не робити? Це 22-й рік — збори неслися тоді. І в якийсь момент я кажу: а давай зробимо благодійне тренування. Зберемо наших дівчат, і за донат символічний, позаймаємося з ними. Лєра підтримала, і ми — так і зробили, — згадує Катерина. 

Перше благодійне тренування дівчата провели у своєму ж залі, де і працюють. Їхні дівчата прийшли не всі на різний час на свої програми, а на одне велике групове заняття. Донат поставили тоді в районі 100–200 грн. І на це погодилося близько 20 їхніх спортсменок. 

Катя з Лєрою побачили запал у дівчатах, побачили результат у вигляді суми на банці. І зрозуміли: це — воно. Так, у Запоріжжі почало зароджуватися спортивне комʼюніті, яке не тільки про себе, а й про тих, хто цього потребує. 

— Ми почали проводити такі тренування десь раз на місяць. В теплий сезон виходили на вулицю: у парки, сквери. Більшість тоді були наші дівчата, які займаються на регулярній основі. Але інформація про ось такі от відкриті тренування, благодійні, почала ширитися. Хтось привів подружку чи знайому — ті підтягнули ще знайомих. І ми бачимо, що воно працює. Дівчата приходять, донати летять, збори рухаються. Разом із цим ми залучаємо більше жінок до спорту. До здорового сорту. А жінки починають спілкуватися між собою, знайомитися, дружити. І це драйвить вже мене, нас. І починають зʼявлятися вже і трошки скажені ідеї, — розповідає Катерина. 

Стадіон, «спортивні машини» і нові точки любові до Запоріжжя

А чому б не провести тренування на стадіоні? На нашому, на «Славутич-Арені». А чому б не провести тренування на Хортиці? А може, потренуємося на понтоні на пляжі? А давай в галереї? А давай в кіно, в Довженко? Такими були ті самі скажені ідеї. Все це дівчата озвучували одна одній, казали у відповідь: «А давай!». І дійсно давали. Запоріжжя побачило перші великі тренування у неочікуваних на той момент місцях. 

— От минулого року я дівчатам кажу: я хочу автосалон і стадіон. Ти коли просто кажеш про це — це виглядає… Ну, дико. Як ти це зробиш? Як ти вийдеш на той стадіон? Це ж треба знайти, з ким і як прокомунікувати. Дізнатися, які там умови. Але виявляється, що все можливо. Ми просто звернулися напряму до стадіону, і нам сказали: «Ок, давайте». Автосалон виглядав ще більш дико. Ну, ви уявляєте це? Просто зал, де продаються автомобілі, і ми там — тренуємося. Але написали їм, з нашою ініціативою, що хочемо у вас і донати збираємо. А вони — да, давайте. Нам не відмовляють. І здебільшого — саме через те, що це все на збори йде. І майданчики, і самі долучаються до цього, теж донатять. 

Катя каже: згодом настав момент, коли це перестало бути просто «тренуванням заради збору». Адже вони почали співпрацювати з місцевими бізнесами. Салони краси готували для учасниць подарунки у вигляді наборів косметики, магазини одягу і техніки — сертифікати на знижки, заклади харчування — смаколики. І з усім цим годинна зустріч на руханку стала перетворюватися на цілу велику подію. 

— Ми цим почали відкривати містянам і тим, хто сюди приїхав, їхнє місто. Показувати місця, про які вони і самі не знали. Відкривати їх з нового боку. Знайомити з бізнесами, про які так само багато хто і не знав. Це, знаєте… Стало якимось таким інструментом, який допоміг нам ще більше закохати людей у наше місто. Донатна складова — звісно, вона залишилась. Станом на сьогодні оцими благодійними тренуваннями ми зібрали вже понад 200 тисяч. Не багато-не мало, але теж внесок же. А дівчата наші — вони не просто залишилися, їх стало більше. 

Аліна Іваненко прийшла на своє перше благодійне тренування з Woman Power на Райдузі. Свіже повітря, комфортне фізичне навантаження, нові люди — було чимало аспектів, які завлікли дівчину сюди. Але головним був саме благодійний аспект. 

— Саме те, що тут збирають на військо, стало для мене вирішальним. Так, це вигода для мого тіла, для мого ментального здоровʼя. Але донати, все ж, були ключем. Та врешті, я знайшла тут не просто ось таку користь. Я знайшла тут друзів, дійсно друзів. Я знайшла тут купу натхнення і якоїсь…. Надії. Тут дуже відкрите і щире жіноцтво. З ними дуже приємно знаходитись поруч. Напевно, ось так просто все і стається, коли в одному місці збираються люди зі схожими цінностями. Нас просто тягне, як магнітики одна до одної. І я з першого ж свого тренування зрозуміла, що я хочу тут бути. Хочу бути частиною цього великого, справжнього і корисного, — ділиться Аліна. — І особливо — я хочу бути тут зараз. У настільки складний час, в умовах війни. 

Рятуємося від війни, не забуваючи про неї 

Коли я запитала у Каті, як їй і її дівчатам допомагають ці тренування у наших суворих і небезпечних буднях, Катя почала пояснювати мені це з біологічної точки зору: викид адреналіну і кортизолу, зміцнення мʼязів для підтримки кісток, вплив цього всього на вироблення і розподіл гормонів. А потім — проговорила просту і важливу істину простими словами. 

— Ти приходиш, спілкуєшся з людьми, відволікаєшся. Ти не сама, не замкнена в новинах і думках про події навколо. Ти приділяєш час просто собі. Я знаю, що дівчата не сплять ночами після обстрілів. А на ранок — вони у нас на тренуванні. Бо тут вони знаходять силу і відновлюють енергію. Підтримують одна одну. І після обстрілів, і дружини і рідні військовослужбовців. Я сама — дружина військового. Я знаю, як це. І я знаю, як важливо не закриватися у своєму болю і своїх переживаннях на самоті. І виходить, що ми і в цьому їм допомагаємо, — ділиться Катя. 

Woman Power для Запоріжжя 

Дівчата в цьому комʼюніті підтримують одна одну, турбуються одна про одну, весело і з користю, як для себе, так і для війська, проводять час. Їхнє спілкування, як говорять Катя і Аліна, вийшло вже далеко за межі благодійних тренувань. Але ці women дають power не тільки одна одній, а й місту. 

— Бізнеси, які співпрацюють з нами, вони ж співпрацюють вже і суто між собою. Кавʼярня проводить захід — ярмарок умовний. І на ньому стенди — салон краси і магазин одягу та аксесуарів. І оце обʼєднання робить подію більшою. Що вона з локального маленького заходу стає вже, ну, ледь не міського масштабу. А познайомилися представники всіх цих бізнесів — тут. Ну, це ж також про те, що Запоріжжя — живе, може бути насиченим, людям точно тут є що робити і як відпочивати. І це моральний дух. Всі пишуть: «О, Боже, як тут стає страшно і погано», а тут — ми. І нашими тренуваннями, і ось такими прикладами обʼєднання цих дівчат показуємо, що все працює, все дихає і розвивається. Це такий собі якір, який тримає людей. І ментально, і у Запоріжжі, — ділиться Катя. 

На останньому на сьогодні тренуванні, яке відбулося у манежі, Woman Power представила нову колаборацію. Це запорізьке комʼюніті обʼєдналося з SICH, виробником турнікетів. Вони створили лімітовані підсумки для цих «рятівників». І ще з однією організацією, Запорізьким центром національного спротиву, провели майстер-клас по накладанню тих самих турнікетів. 

— Це сюр, звісно. Просто уявіть, в які часи ми живемо. Що ми співпрацюємо з такими брендами, з виробниками штук буквально для порятунку життя. І дійсно, щиро, дуже пишаємося цим! Мені — от чесно, і не наснилося б таке. Але наша Юля, менеджерка з комунікацій та партнерств, яка долучилась до нашої команди торік, зробила і це можливим, — трошки хвастається Катерина. 

Що далі? І що ви взагалі хотіли цим сказати? 

Далі — Катя каже, що тільки більше. Більше подій, більше колаборацій, більше дівчат і більше життя у прифронтовому Запоріжжі. Бо Катя, як і Лєра і Юля, хоче, щоб про Запоріжжя знали і говорили. Не тільки як про нещасне зранене місто під нескінченними обстрілами. А й про таке, що живе. І робить це яскраво, цікаво, неординарно. І — з користю. І для себе, і для війська. 

А що хотіли сказати — власне, цю істину донести. Що Запоріжжя — живе. Попри все. Тут залишаються люди, які допомагають цьому місту дихати, рухають його, підтримують його жителів і гостей. І як би росіяни не намагалися, але… Ну, чи можна це зламати? 

P.S. Знаєте, що ще хотіли сказати?

Любіть Запоріжжя, займайтеся спортом і вчіться користуватися турнікетом. На жаль, у цьому живому і насиченому місті ці знання — необхідні.  

Авторка матеріалу – Анастасія ЛОЦМАН

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «СОДА» та не обовʼязково відображає офіційну позицію Міністерства закордонних справ Нідерландів або Уряду Нідерландів.