На папері є, в реальності — немає: яка ситуація з захисною смугою правого берега Дніпра в Запоріжжі
Забудова, розорювання, причали, що перетворюються на маленькі селища — це не сон, це реальність правого берега Дніпра в Запоріжжі. Дослідивши декілька локацій, ми знайшли низку можливих порушень, на які вже багато років не звертають увагу контролюючі та правоохоронні органи. Хоча мали б
Прибережна захисна смуга — це важливий елемент природоохоронних заходів. Вона потрібна не тільки щоб зберегти цілісність берега чи запобігти замулюванню річки, а й для збереження екосистем, бо не тільки сама річка, а й прибережна смуга є місцем проживання багатьох видів фауни та флори.
Однак хоч смуга захищена законодавством і навіть рішеннями та документами місцевих органів самоврядування, часто це залишається тільки на папері.
І якщо від забудови та розорювання страждають малі річки, то що вже казати про Дніпро з його такими манливими краєвидами.
В цьому матеріалі ми вирішили дослідити, чи є порушення захисної смуги правого берега Дніпра в Запоріжжі. Що ж нам вдалося знайти — читайте далі.
Що по закону
Почнемо з Водного кодексу України. Закон каже нам, що прибережна захисна смуга — це «частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони».
Стаття 88 визначає межі смуг. Для великих річок, таких як Дніпро, встановлено 100 метрів. Вона ж закріплює і право громадян на доступ до води:
— Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування.
Виключенням є тільки обʼєкти природно-заповідного фонду та землі з різними охоронними статусами. Наприклад, санітарно-захисні зони, зони особливого режиму використання тощо.
Щодо заборон, то у прибережних захисних смугах не можна будувати будівлі, ставити гаражі, розорювати землі, зберігати і застосовувати пестициди, випасати тварин, мити авто, скидати сміття чи палити суху траву.
Що на місцях
Петро Тєстов, еколог, пояснює, що захисна смуга існує не тільки для збереження якості води в річках, але й для збереження біорізноманіття в екосистемі, якою є річка.
За його словами, у вже існуючих містах прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації: Генерального плану, Плану зонування чи Комплексного плану просторового розвитку.
Генеральний план розвитку Запоріжжя затвердили ще в 2004 році. В 2017 році в нього внесли зміни, і саме ця версія зараз є актуальною. Щодо Зонінгу, то його прийняли в 2018 році.
Прибережна захисна смуга в Генплані міста є, позначена блакитною рискою. Вона йде вздовж малих річок, заток, а також Дніпра. Щодо Зонінгу, то береги останнього переважно позначені як рекреаційні землі, за винятком промислової зони.
Загалом існує вісім видів рекреаційних зон. Всі мають схожість — на цих землях не можна будувати постійне житло. Вони використовуються для місць відпочинку, оздоровчих центрів, навіть дач, але перш за все ці зони існують для збереження зелених масивів та природних ландшафтів.
Примітні локації
«Пройшовшись» супутниковими знімками правого берега Дніпра, ми побачили, що деінде можуть бути порушення прибережної захисної смуги. Щоб в цьому впевнитися, ми привʼязали до знімків Генплан та Зонінг. Наші підозри підтвердилися.
Десь город побільше розорати, десь добудувати садибу чи басейн встановити, а десь організувати ціле поселення чи то дачних будинків, чи то гаражів. Тож ми вирішили розібрати кожен приклад окремо, а також зʼїздити на локації, щоб побачити все на власні очі.
Городи замість лісу
Перше місце розташоване біля Бородиського мікрорайону — приватний сектор між яхт-клубом та лісовим масивом з народною назвою «Сосенки». Тут, по вулиці Червоної Рути, Зарічній та Зарічному провулку знаходяться близько 50 будинків з присадибними ділянками, які тягнуться ген до урізу води. Загалом вони побудовані в зоні Ж-1, що дозволяє це, однак берег поряд вже позначений як Р-1, тобто рекреаційна зона.
Прибувши на місце, бачимо дві пари воріт: одні ведуть до яхт-клубу, інші — на галявинку, з якої ми і хотіли подивитися, чи є вихід до води вздовж забудови. Привітний мотоцикліст каже, що на територію клубу можна заїхати, але ми вирушаємо пішки, бо ворота ліворуч здаються зачиненими. Трошки пройшовшись, бачимо діру в паркані, але спуститися на галявину ускладнюють зарості і гірка. Тож пофоткавши види, вертаємося назад і вирішуємо спробувати зайти через ворота. Вони виявляються все-таки відчинені.
На галявинці рибачить чоловік. Питаємо, чи можливо якось вийти до води через приватний сектор. Відповідає, що до «Сосенок» виходу ми точно не знайдемо. Рушаємо впевнитися самостійно. Так і є.
Побачити воду крізь забудову було можливо тільки через ділянку, яка продається і не забудована. А вийти до води вже біля самого лісу.
Ми також поспілкувалися з однією з власниць ділянок. Вона розказала, що ще в 2021 році до них приходила інспекція і говорила, що тут є захисна смуга і що на її території будувати капітальні споруди не можна. Щодо городів нічого не говорили. Однак на її ділянці є навіть сітка з камінням, яка позначає смугу.
Це, звісно, радує, але, на жаль, її ділянка не скраю, тому дійти до неї по берегу не вийде через паркани, які починаються від самого яхт-клубу.
Забудова з мальовничим краєвидом
Схожа ситуація і на берегах Гадючої балки, що на Великому Лузі. Тут, правда, і городи, і забудова прибережної захисної смуги біля вулиці Затоки, тупиків Кранцвейського та Тещиного, провулку Купальського. Це товариство садівників та городників «Труд».
Ділянки на кадастровій карті не виділені. Зона позначена як Ж-10 — для садівничих товариств, що переводяться в садибну забудову, і тягнеться до самої води. Однак прибережну смугу ніхто не відміняв, тим паче, що вона визначена Генеральним планом, а її захист регламентований Водним кодексом, тобто законом, який стоїть вище за місцеві документи. Це підтверджує і Петро Тестов. Він каже, що якщо, наприклад, виникають ситуації, коли приймаються рішення на місцях стосовно смуги і її роблять меншою, ніж за законом, то такі рішення за поданням прокуратури суд скасовує, спираючись на Водний кодекс. Вже давно сформована позиція Верховного Суду, що прибережні смуги існують навіть без винесення в землевпорядній документації.
Повз дитячі закинуті табори, повз приватний сектор Великого Лугу, добираємося до дачного кооперативу біля Гадючої балки. Лишаємо авто на сонечку, бо більше ніде, і йдемо вздовж забудови шукати вихід до води.
Оманливі повороти заводять у тупики — впирамося в паркани. Однак через парочку таких все ж знаходимо лазівку до невеличкої заводі. Хоч нас знову зустрічають ворота, однак вони виявляються, можна сказати, фейковими, бо людина з боку може їх обійти.
Веде спуск до стежки, що тягнеться вздовж балки. Йдемо спочатку ліворуч. На шляху трапляються насиджені місця рибалок, трошки хащів, старі дерева.
Від парканів до води тут метрів 20. Однак з огляду на Генеральний план відстань в деяких місцях явно має бути більша.
Доходимо до самого кінця і вертаємося, щоб пройтися вже праворуч. Тут стежка обривається біля однієї з заводей, далі дороги нема.
Виходить, що до води потрапити можна, але не вздовж всього берега. І сам берег, хоч доступ є, але подекуди забудований.
Щоб дізнатися більше про ситуацію з забудовою та чи навідувалися до кооперативу перевірки від Держекоінспекції або міської ради, ми зателефонували голові товариства Юрію Лою. Він розповів, що з парканами й перегородженням виходу до води вони борються самостійно і постійно. Особливо цим невдоволені рибалки. Щодо перевірок, то і до повномасштабної війни і під час неї ніхто кооперативом не цікавився.
Щодо забудови, то Юрій каже, що за 30 метрів до берега нічого не приватизують, але стоять ті будиночки ще з 1987 року. Тобто, на момент, коли Генеральний план затверджували, ті будинки вже були, однак, напевно, через те, що вони не приватизовані і не внесені до кадастру, смугу провели по зареєстрованих ділянках. Тим не менш, вони там є.
Причал без доступу до води
Ще одна ділянка, яка нас зацікавила, знаходиться нижче по течії, біля острова Байда. На супутниковій карті видно забудову — чи то гаражі, чи дачні будиночки, невідомо.
З Державного геокадастру ми дізналися, що цю ділянку з 2016 року орендує громадська організація «Товариство човновласників «Нептун-11». Цільове призначення — для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення. На Генеральному плані ділянка позначена для обʼєктів фізичної культури та спорту. На Зонінгу — зона Р-1, тобто рекреаційна, що створюється з метою збереження унікальних природних ландшафтів. В таких зонах розміщуються лісові масиви та лісопарки, охоронні природні території тощо.
Серед видів використання також дозволені об’єкти рекреаційного призначення, що існували на момент створення Зонінгу. Як і споруди для тимчасового зберігання транспортних засобів, однак тільки тих, що використовуються для обслуговування об’єктів зони. Тобто щось, що допомагає підтримувати ділянку в порядку. І вони потребують спеціального погодження.
Земельний кодекс, стаття 51, нам каже, що:
— До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації.
Тобто серед обʼєктів рекреації, які мають безпосереднє відношення до води, є яхт-клуби та будинки рибалок.
Хоч цільове призначення ділянки в кадастрі визначається як для обʼєктів рекреації, до кінця не зрозуміло, як використовується ця ділянка. Це причал, станція, будиночки рибалок чи яхт-клуб. Тож ми відправляємося на місце, щоб роздивитися поближче, чим забудована ця локація.
Маршрут №10 довозить нас акурат до місця спуску до урочища Вирва. Близько кілометра вниз звивистим шляхом — і ми опиняємося біля великих зелених воріт з камерами та попереджувальними знаками — «Обʼєкт під охороною, ведеться відеоспостереження». Просто так на територію товариства не потрапиш, тож обходимо забудову через пляж, який в народі зветься «Магадан».
Ліворуч тягнуться цегляні стіни гаражів, що закінчуються на пляжі парканом з рабіци і ще одним знаком — «Територія причалу, стороннім вхід заборонено». Раніше паркан впирався прямо у воду і навіть трошки далі, однак через підрив російськими військами Каховської ГЕС рівень води в Дніпрі впав та оголилися нові території. Тож тепер доступ є, тому продовжуємо свою екскурсію.
Перша лінія складається з причалів, пантонів та надбудов на них. Якісь виглядають простенько — трошки вагонки, шиферу, металевих листів, а якісь вже солідніше. Наприклад, два будиночки-сусіди, що облицьовані срубом, з написом Comeback, який чимось дуже нагадує логотип однієї запорізької кавʼярні. Трошки далі гараж з металевих листів вже прикрашений банером «Запорізька міська федерація футболу».
На другій лінії, що ховається за постапокаліптичним пейзажем оголених поржавілих сваїв, можна побачити вже більш капітальну забудову — з цегли, срубу та в пару поверхів. Один із тих, що потрапили в нашу камеру, ми навіть знайшли на сайті OLX.
Всього за 28 тисяч доларів ви можете стати власником чудового будиночка на березі Дніпра з каміном, двома поверхами, чудовим краєвидом.
— В продаже 2х этажный дом со сруба, находится на вырве, на берегу Днепра, причал Нептун 11. В дом заведена техническая вода с канализацией, проведен свет. В доме есть камин, отапливается дровами, есть кондиционер. Дом обустроен всей необходимой мебелью и бытовой техникой, есть все условия для комфортабельного проживания. Есть зона барбекю, парковочное место, а также место под пристройку беседки, душа и туалета. На территории круглосуточная охрана и ведётся наблюдение. Въезд по электронному пропуску. Звоните!!! — каже нам оголошення.
Однак продається не тільки він. На сайті також є бокс за 8 тисяч доларів з капітальним ремонтом «заїхав-живи» та високим фундаментом.
— При большой воде когда был потоп с днепра – единственное место где не затаплевалось, вода не доходила до дома + высокий фундамент!!! — хвалить будиночок власник.
І за 3400 доларів можна купити ще один бокс з цегли з підвалом.
Мінус у всіх обʼєктах — відсутність туалету та душу, але можливість його добудувати чи провести є, що робить це вже майже повноцінним житлом.
Іронічно, що на підʼїзді до причалу висить попереджувальна табличка про прибережну захисну смугу, до якої, виявляється, доступу нема. Ну, не було до підриву росіянами Каховської ГЕС.
Цього разу ми також зателефонували до товариства, щоб поспілкуватися з головою. Нам передзвонив чоловік, але не представився. На питання стосовно перевірок сказав, що екоінспекція до них ходить постійно, навіть у повномасштабну. Що саме перевіряла, — відповів: екологію.
Щодо доступу до води, то чоловік сказав, що пройти через територію не можна було ні до повномасштабної, ні зараз, бо прохід виключно для членів товариства. Як і причал. До падіння рівня Дніпра всі сваї, які ми зафіксували на фото, були в воді, тобто пройти по берегу через товариство можливості не було. Однак і причалити людям, які просто пливуть повз, також було заборонено.
Ми запитали у еколога Петра Тестова, чи дозволено орендарям землі, що знаходиться в межах прибережної захисної смуги, перегороджувати прохід до води та не дозволяти підпливати до причалу. Він каже, що у 2019 році до закону були внесені зміни і визначено перелік обʼєктів, до яких у громадян немає вільного доступу. Це ділянки, на яких розміщені гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, об’єкти підвищеної небезпеки, пансіонати, об’єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної діяльності, а також об’єкти природно-заповідного фонду, об’єкти культурної спадщини.
Причалу та будиночків, в яких зберігаються човни та різні речі членів товариства, в переліку немає. В кадастрі серед обмежень бачимо тільки — Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, тобто вільний доступ має бути. Однак щоб впевнитися, ми відправили додаткові запити.
Так, Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов’я повідомило нам, що не розглядало питання щодо встановлення обмежень загального водокористування та доступу громадян до прибережної захисної смуги в районі запитуваної земельної ділянки.
Тобто виходить, що наразі щодо цієї земельної ділянки діють правила загального водокористування, і доступ до води мають право не тільки члени товариства, а й інші містяни: безперешкодно проходити територією до Дніпра, причалювати на човнах тощо.
Крім того, ми також отримали відповідь на запит від Департаменту управління активами, який надіслав нам копії документів щодо цієї земельної ділянки. З них стало відомо, що земельна ділянка перебуває в оренді ще з 1996 року для функціонування човнової станції. В договорі оренди зазначено, що на земельній ділянці розміщені нежитлові приміщення орендаря. Хоча, як ми бачимо з попереднього нашого дослідження сайту OLX, — майже нежитлові. Орендна плата складає 0 гривень, хоча до 20.02.2026 року була майже 240 тисяч гривень за рік.
Наші очі всюди, але мораторій
Перейдемо до питання контролю. Дотримання законодавства мають контролювати не тільки державні органи, як Держгеокадастр чи екоінспекція, але й місцеві — Запорізька міська рада. Тож ми звернулися до цих органів, щоб дізнатися, чи проводилася перевірка з 2017 року, коли в Генеральний план міста внесли зміни.
Держгекокадастр, як і екоінспекція, відповіли, що з 2022 року в Україні через введення воєнного стану діє мораторій на позапланові перевірки, однак вони все ж можуть здійснюватися, якщо є рішення суду, заява субʼєкта господарювання за його бажанням або ж для перевірки виконання приписів, розпоряджень тощо.
Тобто, самостійно провести перевірку державні органи контролю зараз не можуть, тільки якщо є для цього якась підстава.
Щодо перевірок, то Держгеокадастр пише, що запитів в запитуваний період до них не надходило і заходів з контролю вони не здійснювали. Тобто навіть до мораторію перевірок не було.
Держекоінспекція повідомила, що в 2021 році вони встановили 19 випадків несанкціонованого розміщення відходів і скерували до Запорізької міської ради вимоги прибрати території. Однак щодо самовільної забудови, розорювання чи інших порушень перевірок, виходить, не було.
Додатково Державна екологічна інспекція Південного округу також відмічає, що в 2025 році вони винесли вимогу до Запорізької міської ради, яку ті мали виконати до 17 січня цього року:
— Одним із найбільш проблемних питань під час здійснення заходів є відсутність проєктів землеустрою зі встановлення меж прибережних захисних смуг вздовж водних об’єктів (організація винесення меж в натуру). За результатами заходів Запорізькій міській раді надано вимогу щодо усунення зазначеного порушення.
Тобто виходить, що прибережна захисна смуга винесена на Генеральному плані. Однак до кінця міська рада так і не довела це до пуття — не оформила межі належним чином, не зробила землевпорядну документацію, не винесла межі “в натуру” (тобто геодезично на місцевість).
Запорізька міська рада нам так і не відповіла, хоча ми навіть телефонували і уточнювали деякі питання. Однак через тиждень почали надходити відповіді від районних адміністрацій, хоча запит був до міської ради, бо стосувався саме наявності окремого органу чи департаменту, який наділений повноваженнями перевірки прибережної захисної смуги на дотримання законодавства.
На момент публікації нам відповіли Шевченківський, Вознесенівський і Хортицький райони. Перший і другий зазначили, що це не в їхній компетенції, другий — що до 2023 року у них діяла районна комісія щодо забезпечення належного використання земель в межах прибережних захисних смуг вздовж річки Дніпра. Однак з 2017 року акти про порушення не складалися.
Як працює закон в інших містах
Самовільно зайнята прибережна захисна смуга — це проблема не тільки Запоріжжя. Наприклад, в Житомирі річка Тетерів також страждає від любителів гарних краєвидів. Однак там є позитивні приклади роботи правоохоронних органів та місцевих небайдужих мешканців.
Нещодавно Олександр Шевцов, місцевий екоактивіст, повідомив на своїй сторінці в Фейсбуці, що нарешті рішення суду, яке було прийняте ще декілька років тому, реалізують.
Мова йдеться про самовільно зайняту ділянку у 3-му Чуднівському провулку, паркан якої сягав до урізу води. Ще в 2013 році місцева прокуратура просила визнати протиправним і скасувати рішення Житомирської міськради надання у власність цієї ділянки, визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку і договір оренди земельної ділянки та повернути ділянку місту. Однак відповідач, власник земельної ділянки, подав апеляцію, посилаючись на те, що на момент передачі прибережна захисна смуга не була винесена в натурі. У підсумку суд вирішив задовольнити позов щодо скасування документів, однак через те, що ділянку відповідач вже продав, повернути у власність міста її неможливо.
Хоч пізніше прокуратура повідомляла, що паркани прибрали, виявилося, що і до сьогодні прохід до води не був вільний для містян. Тому вже в 2026 році Житомирська міська рада ухвалила рішення прибрати загорожі.
Висновок
Тож на сьогодні маємо щонайменше три локації на правому березі Дніпра з можливими порушеннями прибережної захисної смуги і державні контролюючі органи, які через мораторій не можуть діяти на повну силу.
Запорізька міська рада так і не відповіла нам. Однак перенаправила запит на районні адміністрації, хоча питання стосувалися саме наявності окремого органу чи департаменту, який мав би бути наділений повноваженнями перевірки дотримання прибережних захисних смуг.
З районів відповіли тільки Шевченківський, Вознесенівський та Хортицький. Перший та другий зазначили, що не мають таких компетенцій; другий мав комісію до 2023 року, однак з 2017-го ніяких актів стосовно порушень не складав.
Тим не менш, Запорізька міська рада має всі можливості для того, щоб виправити цю ситуацію і надати повноваження якомусь одному департаменту чи створити окремий орган, просто розкидує запит на всіх. А коли відповідають всі — не відповідає ніхто.
Крім того, як зазначає Державна екологічна інспекція, в 2025 році вони висували вимогу до Запорізької міської ради визначити межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг всіх водних об’єктів, розташованих на підконтрольній території. Однак так досі цього і не зроблено.
І поки всі роблять вигляд, що це не на часі, очерет ще продовжує шуміти, а жабки квакати. Чи надовго? Ну, хто ж зна.
Це розслідування проведене в рамках трирічного проєкту «Посилення громадського контролю в Україні» (Boosting Citizens Watchdogs in Ukraine), що виконується IWPR у партнерстві з Інститутом розвитку регіональної преси за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва Norad.