Наші побратими – це не списаний матеріал: як у Запоріжжі «Рубікон Волі» вирішує проблему доступності для ветеранів з інвалідністю

Для багатьох ветеранів та ветеранок з інвалідністю сходи власного під’їзду стають непереборною перешкодою кожен день. У Запоріжжі цю проблему вирішують не державні програми, а люди та Благодійна організація «Благодійний фонд “Рубікон Волі”»

Благодійна організація «Благодійний фонд “Рубікон Волі”» працює в Запоріжжі трохи більше двох років, але за цей час вже зробила немало гарних справ для ветеранів та ветеранок. Юридичні та психологічні консультації, групи з реабілітації, соціальний та медичний путівники, Мобільний HUB – це все те, чим живе організація. 

Однак одне з найголовніших направлень – це безкоштовне встановлення підйомників для запорізьких ветеранів та ветеранок з інвалідністю. Як це працює та як вдається знаходити кошти на корисну справу, дізнавалися у директора організації Івана Мінченка.

Іван розповідає, що перший рік для їхньої організації був не простим – постійний пошук грошей для розвитку різних напрямів роботи, а написання заявок на грантове фінансування не приносило результатів. Однак велике бажання допомагати ветеранам та ветеранками рухали організацію вперед. Тим паче, що «Рубікон Волі» зібрав команду з різнонаправлених спеціалістів: психологів, юристів, реабілітологів, спеціалістів з безбарʼєрності та управління. Тож робота потихеньку йшла, давала свої результати та вимальовувала перспективи для розвитку. 

Так організація з адвокації ветеранської політики і участі в Раді безбарʼєрності перейшла до більш матеріальних справ – встановлення підйомників для ветеранів з інвалідністю. 

– В цілому, історія про підйомники реалізується за допомогою благодійних внесків людей, які відкривають допоміжні «банки» для зборів. Це люди, яким ми пишемо зі сторінки нашої організації в Instagram, розповідаємо, чим займаємось, і вони допомагають збирати гроші. 

Іван каже, що завдяки Департаменту ветеранської політики та роботі Ради безбарʼєрності при Запорізькій міській раді місто нарешті теж почало виділяти кошти на встановлення підйомників, однак в цьому році реалізувати не встигли. Наступного року заплановано 27 мільйонів гривень, цього року мали витратити 7. Тобто вони, скоріш за все, перенесуться на 2026 рік. 

Чому реалізувати не вийшло, голова організації пояснює, що, скоріш за все, справа за проєктами, які не встигла зробити. Тож поки підйомниками ветеранів забезпечує «Рубікон Волі» та люди, які допомагають збирати на це гроші. На сьогодні в Запоріжжі вже встановлено чотири такі механізми. 

– Є підйомники вертикальні та горизонтальні. Вертикальні коштують приблизно 80 тисяч, горизонтальні – 120. Також у суму входять різні допоміжні роботи, які бувають дорожчі за сам підйомник, оскільки все має робитися по нормам інклюзивності. 

Наприклад, у нас був об’єкт, де деякі мешканці виступили проти встановлення, і там будівельні роботи вийшли дорожче, ніж сам підйомник, тому що перевстановлювали двері, збільшували виїзд до входу у будинок, переносили поштові ящики, переставляли поручні. Однак у підсумку за дорогу біля будинку нам дуже вдячні, тому що виїздом тепер користується ще одна дитина з інвалідністю з сусіднього під’їзду. Це так не планувалося, але сталося, що ми змогли допомогти ще іншим людям. 

У «Рубікон Волі» працює гаряча лінія, куди можна звернутися з заявкою на встановлення підйомника. Зараз в черзі чекає дві людини, однак, як каже Іван, по місту їх може бути сотні. 

Та не всюди можна встановити такий механізм, наприклад в старих будівлях Вознесенівського району не дозволяють вузькі підʼїзди. 

– У Вознесенівському район дуже багато скарг, є запити, але ми не можемо встановити тут підйомник, бо технічно нереально. Навіть з вікна, якщо встановлювати, то це погане рішення. Це грибок до них піде і братися за таке – це погана ідея. 

Іван каже, що можливо підійти до цього якось інакше, але тут і суми будуть іншими, а організація просто не зможе зібрати такі кошти, тому тут вже має підключитися місто. 

Ще однією проблемою є різні статуси будівель. Наприклад, ОСББ може взяти механізм на баланс без проблем, а от керуючі компанії відмовляються це робити. Інша справа і з приватними будинками, де такий підйомник розцінюється податковою по закону вже як додаткове благо, за яке треба сплатити податок тому, хто його отримує. 

– Київ взагалі пішов іншим шляхом. Вони готові виділяти особам з інвалідністю внаслідок війни пів мільйона гривень для облаштування своїх під’їздів. Це теж ще один варіант, яким чином громада могла б такі питання вирішувати. Подивимося досвід Києва, як воно буде, бо це тільки-тільки нещодавно сесія Київради проголосувала. 

Хоч у «Рубікон Волі» і працює гаряча лінія, але Іван каже, що звернень не так і багато. Люди просто не вірять, що це може бути безкоштовно, тому доводиться розповсюджувати інформацію поміж своїх та за допомогою соціальних мереж та ЗМІ. 

– У соцзахисту є статистика по людям з інвалідністю, але не всі вони потребують підйомника. Але інша справа, навіть якщо ми зараз виявимо кількість людей, то у міста просто немає бюджету на це. Насправді зараз вони самі знаходяться, коли бачать, що встановлюються підйомники і думають, а чому б не звернутися?

Крім підйомників «Рубікон Волі» також є одними з організаторів Ради безбарʼрності в Запоріжжі, діяльність якої направлена саме на облаштування інфраструктури міста зручної для маломобільної групи населення. Наприклад, зараз по проспекту Соборному йдуть роботи з пониження бордюрів. Іван каже, що це не важкі роботи, але вони справді змінюють життя. 

– Європа йшла десятиліттями до цього і навіть зараз я бачу, що не всюди там правильно все зроблено. До нас тільки зараз почало доходити розуміння, що це потрібно. І Запоріжжя робить величезний стрибок в цій сфері. Тому об’єктивно ми молодці, ми реально молодці, ми багато робимо, але є куди далі прагнути. Тому дуже хочеться, щоб нарешті місцева влада в наступному році реалізувала цю історію, бо це кардинально змінить ситуацію.

Підйомники, понижені бордюри й інші облаштування безбарʼєрного міста дають можливість людям з інвалідністю не просто легше пересуватися, а вести активне соціальне життя. 

– Був зараз у відрядженні, дзвінок, взяв слухавку, а там вдячна людина, яка не вірить досі, що може вийти з дому. Так, у нас був момент, коли ми хотіли цей проєкт на початку закрити, тому що дуже важко деяким людям пояснювати, на що збираються кошти, бо люди вважають, що потрібно тільки збирати кошти для діючих військовослужбовців. Але ми пояснюємо, що наші побратими – це не списаний матеріал. Тобто, якщо людина зазнала важкого поранення, то вона все одно повинна мати можливість вийти з дому. Це її елементарне право.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».