Місце для героїв: у Запоріжжі обрали локацію для військового кладовища
У грудні Запорізька міська рада у «земельному» пакеті рішень виділила 3 га землі у Дніпровському районі для розташування кладовища та меморіальної зони. SODA вдалося з’ясувати, що на ділянці планують зведення військового кладовища. Хоча раніше проєкт хотіли реалізувати на кладовищі Святого Миколая.
Детальніше про рішення міськради та ситуацію із військови кладовищем у Запоріжжі, далі у матеріалі
У рішенні від 17 грудня Запорізька міська рада затвердила проєкт землеустрою ділянки розміром 3 га по вул. Тиражній. Основне призначення — розташування кладовища, меморіальної зони та адміністративно-господарських об’єктів СКП «Запорізька ритуальна служба». Наразі ж по вул. Тиражній розташований Правобережний цвинтар міста. Окрім цього, у пакеті рішень також затвердили проєкт землеустрою ділянок 28 га біля Матвіївського кладовища та 2,5 га біля кладовища Кринички.
Щоб з‘ясувати, чи планується на одній із цих ділянок реалізація проєкту військового кладовища, SODA звернулась із запитом до СКП «Запорізька ритуальна служба». Там підтвердили, що зведення все ж таки заплановане саме на землі по вул. Тиражній.
Попередні плани
Уперше про військове кладовище у Запоріжжі публічно заговорили ще у грудні 2024 року. Тоді у ЗОВА ветеранам, військовим та сімʼям загиблих представили концепцію проєкту. Планувалося, що меморіал на честь загиблих захисників та захисниць України відкриють на кладовищі Святого Миколая. У документі зазначалося, що центральною частиною меморіалу мав стати козацький хрест, який символізує історичну боротьбу українців. Навпроти хотіли облаштувати каплицю, розраховану на 20 осіб. Навколо ж центральної частини — місця для поховань.
Уже у січні 2025 року на сторінці Департаменту з питань ветеранської політики у Facebook опублікували концепцію для загалу. Однак із того моменту далі реалізація військового кладовища не просунулася.
Детальніше про це ми писали тут: Ексклюзивно для SODA: про ситуацію із військовим кладовищем у Запоріжжі
Ситуація по Україні
Меморіалізація загиблих військових наразі є одним із найважливіших питань ветеранської політики в Україні. Однак по країні можна знайти як і позитивні, так і негативні приклади реалізації проєктів військових кладовищ.
Найсвіжіший та один з найсуперечливіших прикладів — Національне військове меморіальне кладовище на Київщині. Ще у жовтні 2022 року тодішні прем’єр-міністр Денис Шмигаль доручив розробити Детальний план території. Спочатку зведення планували у Києві на території урочища «Лиса гора». Однак після зауважень від екологів та активістів цвинтар вирішили перенести до селища Биківні. Та й там виникли труднощі. У Міністерстві культури та інформаційної політики повідомили, що місцевість Биківнянського лісу ще не до кінця досліджена. Тому у серпні 2023 року облаштування військового кладовища перенесли до Мархалівського лісу у Фастівському районі Київщини. Під час реалізації виникали конфлікти між місцевими та Міністерством ветеранської політики. Мешканці виступали проти вирубки лісу на місці майбутнього цвинтаря. У Міністерстві ж заявляли, що планують вирубати «менше 10% лісу». Після протестів місцевих, будівництво все ж таки продовжили.
У підсумку вже у серпні 2025 року на новому Національному військовому меморіальному кладовищі відбулося перше поховання. Однак після відкриття суперечки перейшли у судову площину. Громадська організація «Мархалівка.Підтримка» подала позов до Київської обласної військової адміністрації, у якому просить скасувати рішення про передачу ділянки лісу для будівництва цвинтаря. У підсумку, у січні цього року Верховний суд визнав незаконною передачу лісу під Національне меморіальне військове кладовище.
Також проблемним стала Алея слави на 18-кладовищі у Харкові. Ховати загиблих захисників там почали ще у 2016 році. Місцеві активісти критикують його за «чужий, холодний» стиль пам’ятників, які більше нагадують радянську традицію поховань. Крім цього, на Алеї слави досі чимало пам’ятників російською мовою.
Створення військового кладовища у Запоріжжі відкриває можливість сформувати сучасний простір пам’яті, але водночас вимагає врахування думок родин загиблих військових, та громадськості, а також досвіду інших міст. Такий підхід допоможе створити гідне місце пам’яті, яке стане прикладом свідомої меморіалізації.
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «СОДА» та не обовʼязково відображає офіційну позицію Міністерства закордонних справ Нідерландів або Уряду Нідерландів.