Врятовані з-під обстрілів: історії котиків, які стали частиною сімей запорізьких військових
Марс, Буся, Мавпочка та Сірко – котики, яких запорізькі військові, Олександр Єрмаков, Віталій Білий та Ярослав Верба, вивезли з позицій та дали їм новий дім. Три історії про людяність, порятунок та адаптацію, розповідаємо далі
Кіт Марс та кошатник Олександр Єрмаков
Олександр Єрмаков – військовий із позивним Єрмак. Все життя тримає вдома котів і називає себе «кошатником зі стажем». Ця звичка мати поруч кота, як і уважність до тварин, не раз приводили Олександра до порятунку котів на війні. Він і сам каже, що за час служби навіть не рахував, скільком тваринам допоміг знайти дім.
– Я кошатник зі стажем, усе життя вдома коти. Під час служби постійно з котами. Навіть не рахував, скільком котам знайшов дім, – каже Олександр.
Зустріч на позиціях під Авдіївкою
Та саме Марс став тим котом, якого Олександр не лише врятував, а й вирішив залишити у своїй родині. Їхня зустріч відбулась узимку 2024 року, коли військовий разом із підрозділом допомагав піхоті під Авдіївкою. Проживаючи кілька днів на позиціях піхотинців, Олександр вперше побачив кота, який тоді ще не мав імені:
– Я пару днів жив у них. Там і познайомився з Марсом, тоді у нього ще не було прізвиська, – розповідає військовий.
Піхотинці, які дбали про кота, віддали його Олександру без вагань. Марс одразу почав спати поруч та поводитися дуже лагідно, тому рішення дати йому дім сформувалося швидко. Саме тоді військовий почав розмовляти з родиною про те, що кіт з’явиться у їхньому домі. Дружина та діти погодились і заочно дали йому ім’я – Марс.
Домовившись із родиною, що кіт поїде до Запоріжжя, Олександр почав готуватися до його передачі. Він купив у Мирнограді переноску, у якій Марс мав вирушити в дорогу, і передав його волонтерам 55-ї бригади, які погодилися вивезти тварину.
Після прибуття до Запоріжжя, Марса відвели на медичний огляд, де йому зробили всі необхідні щеплення. Олександр пригадує, що на перший погляд кіт здавався дуже маленьким:
– Ми думали, що йому менше року, але лікар сказав, що насправді йому близько 1,8 року, а маленьким був через недоїдання. Зараз важить шість кілограмів і виглядає зовсім здоровим, – каже військовий.
Адаптація та життя серед інших тварин
Адаптація Марса у новому домі минула легко. Олександр каже, що кіт дуже лагідний і швидко звик та знайшов спільну мову з домашніми тваринами, а також з котом тещі, у якої жив кілька днів.
– Він легко адаптувався. Дуже ласкавий, добрий кіт.
З іншими тваринами Марс також давав раду. Чоловік пригадує, що коли син приїхав із Києва з тримісячним щеням, кіт спочатку насторожено шипів, однак не кидався.
Тепер Марс важить шість кілограмів, має дім, родину й власний диван, на якому полюбляє спати поруч з Олександром.
Кішка Буся та Віталій Білий
Віталій Білий – військовослужбовець із позивним Терміст. Під час служби на Херсонщині у 2024 році урятував кішку, яка згодом отримала ім’я Буся – що походить від слова «бусоль», артилерійського приладу, яким користуються військові.
Історія порятунку почалася тоді, коли підрозділ Віталія перевели на нову позицію. Влаштовуючись на місці й оглядаючи територію, він випадково побачив знесилену, майже лису кішку, яка ледве трималася на лапах.
– Побачив можна сказати «полудохлу кицьку», вона вже була майже облізла, зчесано по мордахі було. В глазу колючка, один повністю був витекший, – пригадує Віталій.
Він обережно взяв тварину, почистив її мордочку вологими серветками та витягнув колючку з ока. Після того, як усю обчистив, залишив їй корму, адже підрозділ мав одразу пересуватися далі. На ту позицію він повернувся лише через три дні, а кішка все ще була там.
Побачивши її знову, бійці забрали тварину на «хату», де жили. Там і почали доглядати за нею, поступово рятуючи від виснаження та наслідків тривалого голоду.
– Вона дійсно була ходячий скелет… обтягнута шкіра, – каже військовий.
Дорога до нового дому та лікування
Згодом у Віталія сталася відпустка, і він вирішив забрати кішку до батьків, де вона могла б нарешті відновитися повністю. Для дороги поклав її у коробку та привіз додому.
Після Бусю відвели до ветеринара. Тварині зашили око та провели ретельний огляд. Стан кішки стабілізувався, а лікування дозволило їй швидко набирати вагу й виглядати дедалі краще.
Новий дім та адаптація
Віталій нам надав контакти свого батька, Анатолія Петровича, щоб ми могли дізнатися більше про кицю та її стан. Він розповів, що киця проявила характер інтроверта: з іншими котами вона не завжди ладнає, проте з песиками швидко знаходить спільну мову. Літом Буся особливо любить займати підвіконня, не пускаючи нікого.
– Вона вже давно освоїлася у нашому домі. Буся гарна, не шкідлива киця, – додає Анатолій Петрович.
Тепер Бусолька живе у батьків військового в Запоріжжі. Вона повністю оговталася після пережитого, стала здоровою, красивою кицею, яка швидко освоїлася в новому домі.
Мавпочка, Сірко та Ярослав Верба
Ярослав Верба – військовий із позивним Білка. Під час служби, перебуваючи під обстрілами на Харківщині та Сумщині, він врятував двох кошенят, які тепер живуть разом із ним.
Першою у 2023 році Ярослав забрав кішку, яку згодом назвав Мавпочка. Це сталося в Білопіллі на Сумщині, коли в місті почалися сильні обстріли:
– Мавпочку вивіз у 23-му році з Білопілля, коли почалися обстріли, – розповідає він.
Наступного року, у 2024-му, Ярослав забрав кота, якого назвав Сірко. Це сталося на Харківщині:
– А Сірка в 24-му вивіз з Харківщини, теж з-під обстрілів, – розповідає військовий.
Ярослав пригадує, що і Мавпочка, і Сірко на той момент були зовсім маленькими кошенятами.
Життя після порятунку
Зараз Мавпочка та Сірко живуть разом із Ярославом, та їхнє життя змінюється залежно від обставин, адже військовий змушений переміщатися.
– Постійно живуть в різних умовах. В основному в хатах, в нормальному житлі, але буває таке, що і в підвалах живуть обидва, – пояснює він.
Зараз для Сірка шукають домівку. Тож якщо ви відчуваєте, що це саме ваш котик, звертайтеся до нас в редакцію, ми сконтактуємо вас з Ярославом.
Хвостики, які шукають дім
Якщо ви також хочете прихистити котика чи песика, якого врятували з-під обстрілів, то ми зібрали для вас декілька посилань, де це можна зробити.
Притулок “Хатуль Мадан”/Hatul Madan Animal Shelter постійно ділиться історіями тваринок, які шукають сімʼю.
Ще одна сторінка в Фейсбуці «Котики из приюта», де ви можете знайти собі пухнастого улюбленця і дати йому теплий дім.
Песика чи котика також можна прихистити і з притулку «Реабілітація, адопція тварин та Дім тимчасовий».
А щоб забрати цих хвостиків, можна звернутися до Яни Контопоської в Фейсбук.
Матеріал створено у межах участі в конкурсі «Співпростір», за підтримки ГО «Ю-Хартс Україна» та Kormotech