Від лицарських орденів до настільних рольових пригод: як у Запоріжжі створили ком’юніті Dragon Worlds

Щоб потрапити у світ драконів, лицарів і постапокаліптичних пусток, запоріжцям не потрібні ані квиток до Голлівуду, ані машину часу. Достатньо спуститися в підвал однієї з міських споруд, де щотижня збирається Dragon Worlds — спільнота, що об’єднала довкола настільних рольових ігор людей різного віку та професій. Звідки в Запоріжжі взялися дракони, лицарі та як їм вдалося створити власне ком’юніті – читайте в матеріалі. 

Кожен хоча б раз у житті стикався з настільними іграми: чи то інтелектуальними шахами, чи «Монополією», яка здатна посварити між собою цілі родини, чи веселим, але водночас підступним Uno. Але що, якщо кидок кубика не просто визначає, на скільки клітинок пересунеться фігурка, а буквально вирішує долю персонажа? Може стати його порятунком або ж принести фатальну невдачу. 

Картина, де люди сидять за столом, заповнюють листи персонажів, вигадують їм характери й здібності, кидають кубики та вболівають за перемогу над величезним драконом, багатьом знайома лише за серіалами чи фільмами. Наприклад, герої «Теорії великого вибуху» або «Дивних див» неодноразово грають у культову Dungeons & Dragons («Підземелля та дракони»). Проте світ настільних рольових ігор давно вийшов за межі екранів — і спільнота однодумців часто ближча, ніж здається. 

У підвальному приміщенні одного із запорізьких будинків стоять столи для настільних ігор, а величезний дракон уважно спостерігає за відвідувачами. Тут можна зустріти школярів, студентів, реконструкторів, істориків і навіть бородатих чоловіків, які із задоволенням перевтілюються у фентезійних персонажів. Саме тут уже понад рік існує Dragon Worlds — місце, де настільні рольові ігри стали приводом для дружби, творчості та взаємної підтримки. 

Спочатку були реконструктори…і Толкін

Коріння захоплення рольовими настільними іграми в Запоріжжі сягає ще 1990-х років, коли в місті почали з’являтися перші толкіністи та клуби історичної реконструкції. Згодом реконструкторський і рольовий світи настільки переплелися, що учасники вільно переходили від одного захоплення до іншого: влітку вдягали обладунки та брали участь у фестивалях і маневрах, а взимку збиралися за столом із кубиками, аркушами паперу та книжками правил.

Саме з цього середовища виріс і Dragon Worlds. Офіційно клуб існує з травня 2025 року, хоча його історія почалася значно раніше. Засновник спільноти, відомий серед друзів під псевдонімом Дракон, долучився до рольового руху ще на початку 2010-х років. Тоді були лицарські ордени, історична реконструкція та рольові ігри живої дії, де учасники не просто вигадують персонажів, а буквально перевтілюються в них.

— Реконструктори грають у настільні ігри, рольовики грають у настільні ігри — всі грають у настільні ігри. Взимку, коли немає виїзних заходів, це стає чудовою альтернативою. Раніше для цього були потрібні лише клаптик паперу, уява та книжка правил, — усміхається Дракон.

Спочатку це були невеликі компанії ентузіастів, які збиралися на дачах, у гаражах або просто у дворах. Люди дорослішали, але захоплення залишалося з ними. Згодом виникла думка створити власний простір.

— Зустрілися з товаришем і подумали: «Чому б і ні?». Він за будь-який двіж, і я теж з «буйних». Подивилися на підвальне приміщення, повне сміття, і вирішили: тут буде ігрова, тут — фехтувальний зал, а ось там — може, і бурячки посадимо, — згадує засновник клубу.

Так, занедбаний підвал почав перетворюватися на осередок рольового життя. Ремонт спочатку оплачували самі організатори, а згодом до облаштування долучилися й інші учасники спільноти. Хтось допомагав коштами, хтось приносив меблі та матеріали, а хтось працював власними руками — в одній руці шпатель, в іншій — віра у власні сили.

Сьогодні Dragon Worlds — це значно більше, ніж місце для настільних рольових ігор. Тут проводять рольові кампанії, тематичні вечори, перегляди фільмів, майстер-класи з фарбування мініатюр, займаються історичною реконструкцією та влаштовують тренування з фехтування. Інколи ігри затягуються до самого ранку, а для найвідданіших учасників навіть облаштовані місця для ночівлі.

При цьому простір продовжують розбудовувати власними силами. Щонеділі в клубі проходять так звані «трудодні», коли учасники збираються не лише для ігор, а й для роботи над приміщенням.

— Хто чим може — той тим і допомагає. Усе робиться заради ком’юніті: самі прийшли, самі зробили, самі пограли, — ділиться Дракон.

Саме під час таких спільних робіт на одній зі стін з’явився величезний дракон — символ клубу, намальований одним із його співзасновників, Левом. Поруч облаштована майстерня, де створюють костюми, реквізит і декорації. Тут жартують, що кожен учасник рано чи пізно стає і художником, і майстром, і кравцем водночас. Як кажуть у клубі: «Не вмієш — навчимо, не хочеш — змусимо».

У майбутньому учасники Dragon Worlds планують розширити приміщення, облаштувати великий зал для фехтування та окремий простір для ігор на кшталт Warhammer. Проте найбільшою цінністю клубу вони називають не приміщення і не реквізит, а людей, які щодня наповнюють його життям і доводять, що справжня спільнота може народитися навіть у звичайному підвалі.

Івенти та пошук однодумців

Поповнення в рядах спільноти та групи Дракона відбувається переважно завдяки «сарафанному радіо».

– Це таке захоплення, в яке тебе може привести лише людина, у якої є знайомі в цьому ком’юніті. Сюди потрапляють через одного знайомого іншого, — пояснює Дракон.

Втім, щоб поповнити свої ряди, Dragon Worlds активно виходить за межі власного простору. Для цього клуб почав співпрацювати з місцевими громадськими організаціями та молодіжними просторами, зокрема зі «Здибанкою Запоріжжя» та Запорізьким обласним центром молоді.

Першою з усієї різноманітності івентів стала гра «Джаггер» – спортивно-рольова командна гра за мотивами постапокаліптичного фільму «Кров героїв». Учасники, озброєні м’якими булавами, намагалися провести м’яч до воріт суперника, захищаючи свого бігуна та вибиваючи з гри опонентів. Саме такі активності допомогли привернути увагу нових людей до спільноти.

Наступним кроком стала жива рольова гра за мотивами всесвіту Fallout, де панує атмосфера постапокалипсису, живих мерців та сварок між фракціями нового світу. Організатори власноруч виготовили реквізит, підготували сценарій та запросили всіх охочих долучитися до пригоди. За словами учасників, захід отримав багато позитивних відгуків і став для багатьох першим знайомством із рольовими іграми живої дії. Саме після цього івенту ком’юніті отримало поповнення в своїх рядах.

Але на цьому активність клубу лише розгорталася. Згодом Dragon Worlds відбулися за кількома столами. Усі гравці перебували в одному світі, але виконували різні завдання. Поки одна група захищала міські стіни, інша евакуйовувала мешканців через таємні тунелі, а третя здійснювала диверсії в тилу ворога. Рішення кожної команди впливали на розвиток подій для інших учасників, створюючи єдиний живий сюжет.

Сьогодні до клубу приходять люди віком від 13 до 45 років і старші. Тут можна зустріти студентів, програмістів, художників, істориків та лікарів – і те, хто ти в житті, стає неважливим, коли ви підкидуєте кубик заради ходу чи дістаєте картку з колоди «Манчкіна». Головне — любов до настільних ігор.

— Тут тебе не засудять ні за вік, ні за захоплення. Хочеш бути бойовою феєю — бери крила, меч і вперед, — жартує Дракон.

Запоріжжя – столиця GURPS

На просторах невеликого лігва нам вдалося підслухати цікаву думку: «Запоріжжя — столиця столиця рольових настільних ігор, а точніше — системи GURPS».

Доволі клікбейтна назва, але цілком обґрунтована. Особливе місце в клубі займає одна з систем настільних рольових ігор, за якою продумують персонажів та можливості світу – GURPS. Якщо в більшості українських спільнот домінує Dungeons & Dragons, який має свою популярність у фільмах та серіалах, то в Запоріжжі склалася унікальна традиція саме GURPS. Учасники пояснюють це її гнучкістю та можливістю створювати практично будь-які світи й історії. Також це виправдовується активністю запоріжців-рольовиків на просторах інтернету, де постійно створюються обговорення та плануються інші активності.

Більше, ніж гра

Для учасників Dragon Worlds настільні рольові ігри — це не лише спосіб провести вільний час. Іноді вони стають інструментом соціалізації, підтримки та розвитку навичок спілкування.

На думку засновника спільноти, одна з головних переваг рольових ігор полягає у можливості навчитися взаємодіяти з людьми. Під час гри учасники постійно ведуть діалоги, відстоюють свою позицію, домовляються, розв’язують конфлікти та приймають спільні рішення.

— Коли на тебе тиснуть у реальному житті, ти можеш розгубитися. За ігровим столом є можливість потренуватися реагувати на такі ситуації. Тут навпроти тебе не монітор, а жива людина, яка відіграє свою роль. Іноді це людина «шафа два на два», яка кричить на тебе — виключно в рамках своєї ролі. Це зовсім інший досвід, — пояснює Дракон.

Учасники клубу переконані, що рольові ігри допомагають адаптуватися до складного соціального середовища, розвивають впевненість у спілкуванні та вчать не боятися висловлювати власну думку.

Як і на кожного з нас, широкомасштабне вторгнення також вплинуло на діяльність клубу. Частина учасників пішла до війська. Стало складніше оплачувати оренду та проводити ремонти. Проте спільнота продовжує існувати завдяки ентузіазму її учасників.

Попри війну, фінансові труднощі та постійні виклики прифронтового міста, спільнота продовжує розвиватися. Для багатьох її учасників настільні рольові ігри стали не просто хобі, а способом знайти однодумців, відволіктися від тривожної реальності та відчути себе частиною великої дружньої команди. За ігровим столом люди вчаться працювати разом, відстоювати власну думку, спілкуватися та знаходити спільну мову з іншими. А ще — відкривають для себе історію, літературу та нові творчі захоплення. Учасники клубу продовжують будувати свій світ власноруч. Світ, де люди різного віку можуть зібратися за одним столом, кинути кубики й хоча б на кілька годин стати героями фантастичної історії.

Тільки в Dragon Worlds ви можете побачити одразу двох Драконів (один пристально спостерігає за вами зі стіни, інший – веде кампанію за столом), пограти за живий кущ та для гарного настрою пригоститися смачним печивом.

Авторка матеріалу – Дарʼя ЛИТОВЧЕНКО

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «СОДА» та не обовʼязково відображає офіційну позицію Міністерства закордонних справ Нідерландів або Уряду Нідерландів.