Урбаністичне сафарі Бабуркою: кургани бронзової доби та менонітська історія
Звичайна прогулянка Хортицьким районом може перетворитися на подорож крізь час. П’ятиповерхівки минулого сторіччя зведені там, де ще за понад двісті років жили меноніти, та легендарний козак Іван Бабура оточують тисячолітні кургани. 16 березня разом із місцевою дослідницею Яною Ємельяненко та громадською організацією «Молодь Онлайн» ми пригадали історію цих близьких нам місць
Прогулянка розпочалася із старих будівель, які передають атмосферу минулих, а часом і не дуже приємних часів. Будинок із чайничком, де на балконах розташовані чашечки.
Або стара будівля банку, де через проблеми із особистими рахунками клієнтів “виносили” двері:
— Людям сказали, що їм не виплатять їхні кошти. І памʼятаю, як батьки тоді прийшли і кажуть, що банк виносять, ламають двері. Це приблизно у 2005-му році було, — ділиться спогадами дослідниця Яна Ємельяненко.
Проходимо далі, до навали п’ятиповерхівок, посеред яких заховався справжній архітектурний шок. Тут височіє курган, з якого взимку зазвичай катаються на санках.
— Він старший за деякі піраміди в Єгипті. Уявіть: ця конструкція збереглася протягом кількох тисячоліть. Не століть, тисячоліть.
Якщо вірити чуткам та легендам, які переказує й місцева дослідниця, цей курган — чумний.
— Я про це чула ще з часів своєї школи. Це могло би бути правдою, але вже не один історик, не один запорізький спеціаліст каже, що цей курган все ж таки відноситься до епохи бронзи.
За якими саме причинами його досі не розкопали та не дослідили достеменно невідомо. Але, на думку дослідниці, під час забудови цього району збереженню кургану сприяли тогочасні археологи, адже в той момент в Україні досить серйозно розвивалася археологічна справа.
Хортицький район називають «Бабуркою» не випадково. Хтось каже про селище поруч, але істина захована в історії. А історія веде нас до постаті легендарного козака Івана Бабури, на честь якого була названа балка Бабурка. Саме він прибув знайомитися з першими менонітськими колоністами та демонстрував приязне ставлення, зокрема, надсилаючи їм домашню птицю для ведення господарства.
Сьогодні ми говоримо про менонітів заново, адже радянська влада просто викреслила їхні імена з історії та про них усі забули так, наче їх ніколи й не було. Справою відновлення цієї пам’яті займалися сучасні герої-дослідники Максим Штацький та В’ячеслав Зайцев, які загинули, захищаючи Україну від російської навали. Завдяки їм ми згадуємо, що фундаменти старих господарських будівель часто приховували в собі цінні надгробки, які зараз дбайливо зібрані в лапідарії на Хортиці.
— Я знаю одну історію про Максима Штацького. В підлітковому віці він гуляв із моєю подружкою Верхньою Хортицею, коли дістав ножчика і почав підшкрябувати фундамент якоїсь хозбудівлі, бо йому здалося, що це надгробки. Проходять 15 років: Максим Штацький стає дослідником, організовує розкопки та підтверджує свою підліткову теорію. Коли ми втрачаємо якогось науковця, це не просто не досліджений пласт якоїсь інформації, це величезне провалля, бо наступні покоління могли би працювати на основі їхніх робіт. Тобто росіяни чинять нам шкоду по всіх фронтах, — зазначає дослідниця.
Завершуємо маршрут біля Палацу культури «Хортицький», де в нульових гримів нічний клуб «Двушка», але вже сьогодні цей простір трансформувався: тепер тут скейт-парк та сучасний майданчик.
Цікава деталь: закинутий фонтан біля палацу, який нещодавно переобладнали на частину скейт-майданчику, був не просто декорацією. Спроєктований як фонтан, він використовувався як басейн для води, яка йшла в кондиціонери будівлі.
Відлуння козака Бабури та праця менонітських майстрів досі помітні в просторі Хортицького району. Сьогодні ми відроджуємо нашу історію та завжди будемо пам’ятати, хто віддав за це життя.
Автори матеріалу – Юлія ВАНЯРХА, Федір МАЛЄВ
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «СОДА» та не обовʼязково відображає офіційну позицію Міністерства закордонних справ Нідерландів або Уряду Нідерландів.