«Це лише говорить про те, що люди дивні і їм подобаються дивні речі»: Powerplant про панк-рок, респект від Іггі Попа та бобрів Техасу
Powerplant — це музичний проєкт запоріжця Федора Жихарєва, який наразі живе у Великій Британії. Артист не боїться експериментів зі стилем — в його дискографії можна знайти як панк-альбоми, так і dungeon-synth для настільних ігор. Навесні артист випустив свій третій LP під назвою Bridge of Sacrifice. Платівка є сумішшю гаражного року та блек-металу. Журналісти SODA поспілкувалися з Федором про запорізьку рок-сцену, навчання в лондонській кіношколі та осінній тур США
Фанк-рок і запорізька Каліфорнія
Федір народився і виріс у Запоріжжі. Підлітком любив слухати хіп-хоп, зокрема 50 Cent’а. З рок-музикою хлопця познайомили батько та його друзі, які були палкими шанувальниками жанру. Завдяки ним Федір почув Black Sabbath та решту культових гуртів. Також розвитку внутрішнього меломана сприяло жарке південне літо, коли хлопець днями сидів вдома та відшукував цікавинки зі світу музики.
Першим гуртом Федора став Telecaster Power Band, до якого він долучився у 14 років. Так, учасники бенду разом навчалися при музичній школі Класичного приватного ліцею. Федора запросили пограти на басу, бо тоді в складі вже були барабанщик і два гітаристи. Концертний досвід хлопці отримали у Запорізькому рок-клубі.
— Це був фанк-рок, але насправді то була дивна суміш жанрів і звуків. У нас навіть була одна реп-пісня. Усього ми записали десь 4–5 композицій, і вони всі були дуже розмаїті — там навіть різні люди співали на кожному треку. Але що ти скажеш, ми були молоді, веселі, нічого не знали (сміється).
Водночас Федір відкриває для себе каліфорнійську гараж-рок сцену. Його головним натхненням стає музика таких виконавців, як Ty Segall та Jay Reatard. Федір каже, що їхня творчість допомагала йому відволікатися від юнацьких переживань. Саме від них він перейняв DIY-культуру і жагу до створення всього самостійно.
— Тоді в Запоріжжі, якщо ти хотів щось записати, треба було йти до якогось дивного дядька в студію, і він потім ще робив погану роботу. А ті музиканти грали й записували все самі. Я був просто здивований по типу: «Ого, можна це зробити все самому». Такий підхід мені дуже сподобався.
Ще один каліфорнійський гурт, який вплинув на Федора, — це колектив OSEES. У них Федір виступав на розігріві влітку 2024 року під час їхнього додаткового шоу на 500 людей в Лондоні. Музикант розповідає, що тоді виконував свою підліткову мрію.
— Було дуже незвично отримати імейл від Джона Двайра (фронтмена гурту OSEES — прим. ред.) на кшталт «О, чи не хочеш ти з гуртом пограти у нас на розігріві?». Я спочатку подумав, що це якийсь пранк, і навіть пішов гуглити, чи це справжній імейл Двайра, чи ні. Думаю, що малий я був би вкрай здивований цим усім. (…) Це все відбулося ніби сон. Ми недовго спілкувалися, але він дуже прикольний і веселий дядько. Весь його гурт — це такі тур-машини. Мені здається, що вони постійно тільки й грають.
Анімація та кіношкола
Також у школі Федір відкрив для себе покадрову анімацію. Він зацікавився нею, переглядаючи короткометражки із LEGO-чоловічками. Свої відео він викладав на той старий-добрий Ютуб, де замість лайків люди ставили зірочки. Одна його робота зібрала на той момент 60 тисяч переглядів.
З часом Федір вирішив, що його цікавить кіно, і наступний крок — це знімати вже щось серйозне з людьми. Жага до знань привела його до Лондона. Так, у 2016 році він вступив до University of the Arts London, де спочатку навчався у підготовчому класі, потім — за спеціалізацією «кінооператор», яку закінчив через три роки. Для дипломної роботи Федір зняв 10-хвилинний документальний фільм про спільноту людей, які вірять в існування снігової людини у Великобританії. Стрічка отримала назву Eyeshine. Це термін в англійській мові, що означає світіння тваринних очей в темряві.
— Я і решта учнів були незадоволені рівнем підготовки загалом. Тоді це вже був початок руйнування системи, і ті університети почали радше існувати як незалежний бізнес, аніж навчальні заклади. (…) Ми розподілялися на групи, вигадували й створювали власні проєкти, раз на пів року — рік видавали знімальне обладнання. Я не думаю, що той курс готував спеціалістів. (…) Вже після навчання я допомагав знайомій з двома короткими метрами, але тоді мені вже було трохи байдуже до кіно.
Звуки Лондона
Великим плюсом навчання в лондонській кіношколі Федір вважає безліч вихідних та канікул. Так, у хлопця зʼявляється вільний час на створення власної музики. Ще до Powerplant він заснував схожий бедрум-проєкт під назвою Deralabu. Про нього музикант каже, що це була лише спроба скопіювати власних кумирів.
На думку Федора, все змінилося, коли він почув сучасний інтернет-панк. Із новими релізами хлопця познайомив його тодішній сусід по кімнаті, а згодом — барабанщик лайв-бенду Powerplant, Ллойд Кліпсон. Разом вони відвідували концерти локальних музикантів мегаполісу.
— Це був 2016 рік: ми почали жити разом і з часом стали хорошими друзями. Тоді Ллойд брав участь у мільйоні хардкор-панк-гуртів, тож я просто доєднувався до нього, коли він грав, та приходив на концерти.
Федір розповідає, що на початку Powerplant існував як lo-fi synth-punk проєкт. Тодішній стиль він описує як щось дуже «брудне» за звучанням і дуже гучне. Першим головним успіхом музиканта став альбом People in the Sun. Його він самостійно записав у своїй знімальній кімнаті. Платівка вийшла у 2019 році й отримала безліч позитивних відгуків. Також вона потрапила до списку найкращих гараж-рок альбомів від американського медіа Pitchfork.
— На початку я робив музику, грубо кажучи, тільки для себе і не мав надії, що хтось слухатиме треки у великій кількості. Ну й коли це сталося, було дуже дивно усвідомити, що ти щось створив і людям це подобається.
Іггі Поп та благодійність
Також реліз схвалили такі патріархи панк-року, як Генрі Роллінз (фронтмен гурту Black Flag — прим. ред.) та Іггі Поп (фронтмен The Stooges, сольний виконавець — прим. ред.). Останній навіть поставив трек Федора в етері свого радіошоу, Iggy Confidential, на BBC 6.
— Моя знайома працює на онлайн-радіо NTS. Наскільки я розумію, вона й була тією людиною, яка пітчила пісні Іггі Попу для його шоу. Мені здається, що там кожна людина робила перелік треків, а Іггі Поп їх скіпав на кшталт «Окей, оце прикольно, а це ні». Може, було й по-іншому, але він обрав мою пісню під назвою Hey Mr Dogman. Вона й пролунала в етері BBC 6.
Синхрон Іггі Попа музикант згодом використав для інтро сторони A1 рідкісного вінілу People in the Sun. Його він розіграв за донати на благодійному аукціоні серед своїх слухачів. Тоді розпочалося повномасштабне вторгнення, тож Федір хотів підтримати збір на допомогу людям. Серед лотів також були обкладинки релізів, скейтборд, касети, канваси й банери з символікою Powerplant. Загалом зібрали понад 4 тисячі доларів. Кошти пішли на підтримку зборів «Госпітальєрів», «Янголів Києва» та Base UA.
— Зараз в мене також назбиралося декілька test-press вінілів. Це й новий альбом, Bridge of Sacrifice, і чергове друкування People in the Sun. Думаю, що восени відбудеться ще один благодійний розіграш.
Лайвбенд
Після виходу People in the Sun Федір зібрав лайв-бенд-версію Powerplant. Так, окрім вже згаданого Ллойда Кліпсона, у гурті грають басист Карім Ньюбл та клавішник Кем Пікерінг. Перший виступ відбувся на розігріві англійського пост-панк-гурту Desire, і з тих пір їхній склад залишається незмінним. Попри те, що кожен учасник бенду має свій унікальний досвід (емо-рок, гіп-гоп, хардкор-панк, електронна музика), Федір каже, що головне, аби всі вони були зацікавлені один в одного.
— Всім цікаво бути в компанії несхожих людей. Насправді, якби ми були з однієї музичної сцени, то наша творчість звучала б нецікаво, грубо кажучи. А так всі додають щось специфічне з різних кутків музики, і воно перетворюється з комп’ютерного файлу на щось таке живе.
Федір розповідає, що його лайвбенд обізнаний про те, що наразі відбувається в Україні. У самого артиста тут досі залишається багато рідних і близьких людей, і це його «персональне пекло». На думку Федора, рівень його відчуття війни ніяк не можна порівняти з тим, що відчувають мешканці прифронтових міст.
— У мене є багато друзів, які продовжують їздити в Україну. Один з них — фотограф Арія Шахрохшахі. Наразі він знімає документальний фільм про війну — це його дворічний проєкт. До речі, наш клавішник Кем Пікерінг також їздив з ним як саунд-дизайнер. Вони разом бували в Краматорську і багатьох інших містах. Це було минулого літа. Подорож тривала 3–4 місяці.
Stump Soup та D&D
Наступний альбом Федір задумав, перебуваючи в Україні. На дворі був 2019 рік, і тоді хлопець тимчасово повернувся до батьківщини через анулювання студентської візи. Поживши пів року в Запоріжжі, він поїхав до Києва, аби поміняти обстановку. Тоді розпочалася пандемія, і Федір опинився у самоізоляції, що стало поштовхом для його творчих імпульсів.
На початку хлопець працював над ідейним сіквелом до People in the Sun. Крім панку, його також цікавили ембіент та dungeon-музика, і він потроху пробував себе в цьому. Так і народилася ідея другої платівки Stump Soup. Федір розповідає, що альбом писався повністю на компʼютері.
— Загалом я користувався старим плагіном Roland Sound Canvas. Колись це була зовнішня звукова апаратура. Вона звучить як дуже стара відеогра, тому й сподобалася мені. Також у мене був плагін від Arturia, який емулює Yamaha DX7. Він теж звучить доволі вінтажно.
Альбом мав слугувати саундтреком до рольової D&D-кампанії, яку мав би написати Федір. За задумом, гравці опинялися у фентезійному та водночас комедійному світі, а назви пісень з платівки відповідали майбутнім локаціям із гри. Артист довгий час працював над сценарієм, але так його й не закінчив.
— Можливо, проєкт був надто амбітним у своєму задумі. Та й ні в мене, ні в друзів, у яких я питав допомоги, не було досвіду створення подібних кампаній. Десь 50% сценарію досі лежить у моєму комп’ютері, але його треба відредагувати. (…) Це не закрите питання, і колись я її випущу. Думаю, на десятирічну річницю альбому щось, дай Боже, буде. Але побачимо.
Bridge of Sacrifice
У березні 2026 року Федір випустив останній альбом проєкту під назвою Bridge of Sacrifice. За звучанням платівка є синтезом того самого DIY-панку із західного узбережжя США та північного блек-металу з готичною естетикою. Також це перший LP, який Федір доробляв «професійно». Так, робота велася на студії Holy Mountain, а міксингом займався звукорежисер Стенлі Гревет, який до того співпрацював із культовим гуртом The Horrors і легендами брістольської рок-сцени — The Idles.
— Ми познайомилися зі Стенлі через нашу спільну знайому. Вона тоді підпрацьовувала на цій студії, тож завдяки їй я туди й потрапив. Це було літо 2024 року, і тоді я вирішив вперше спробувати записати свій вокал більш професійно. Я поспілкувався зі Стеном. Ми зрозуміли, що у нас багато спільних інтересів як у музиці, так і в хобі. Також було розуміння, що це людина, з якою я плюс-мінус погоджуюсь, і вона може покращити звучання альбому.
Федір каже, що довгий час намагався самостійно опанувати мистецтво міксингу.
— Не можу сказати, що читав спеціалізовану літературу. Радше слухав інші гурти, аби щось копіювати, але на примітивному рівні. Загалом було цікаво подивитися, як зі звуком працює людина, яка займається цим професійно. (…) Коли я приходив із піснями, Стен не говорив: «Окей, зараз робитимемо ось так». Ні, це скоріше було: «Давай робити компроміси. Це однаково звучатиме так, як ти хочеш, але більш фахово».
Попри те, що про альбом позитивно відгукнулися музичні критики, а видання The Guardian додало реліз до свого плейліста вартих уваги релізів, Федір досі вважає часту жанрову зміну своїх треків поганою ідеєю.
— Вже не час здавати назад. Інших варіантів немає, тож варто топити до кінця, поки не вийде новий альбом. (…) Я думаю, це лише говорить про те, що люди дивні і їм подобаються дивні речі. Можливо, Bridge of Sacrifice подобається тим, хто вперше стикається з проєктом. Думаю, що для більшості фанатів, які тут за панк-роком, це трохи не їхня історія. Однак круто зустрічати й нову авдиторію. Тим більше, що в новій платівці все одно багато старого Powerplant.
Робота над лейблом
Наприкінці 2024 року Федір започаткував власний лейбл Arcane Dynamics, під егідою якого випускає релізи свого гурту. Федір вважає, що підтримка роботи лейблу — це постійна боротьба, адже задач, які треба виконати, постійно стає все більше й більше.
— Я просто вже звик до цього. Насправді, все могло б бути набагато легше, якби не Brexit і тарифні війни.
Arcane Dynamics функціонує як онлайн-магазин, де можна придбати фірмовий мерч. Кількість замовлень щоразу різниться, у середньому вдається відправити близько 100 товарів на місяць. Здебільшого цим опікується сам Федір. Він особисто готує кожне замовлення до відправлення.
— Інколи мені допомагають друзі, коли приїжджає велика партія вінілу і треба це все якось відсортувати. Думаю, це неправильно, але поки що всім керую і фізично виконую все я. І це неправильно в плані часу, енергії та користі для здоровʼя. (…) Є така англійська ідіома — to wear many hats, тобто носити багато капелюхів (виконувати декілька задач одночасно — прим. ред.). У мене їх дійсно безліч.
Водночас Федір будує плани для лейблу на наступний рік. Так, він хоче підписати до себе нових артистів і займатися дистрибуцією їхньої музики. Федір жартує, що головне, аби музика майбутніх кандидатів відповідала двом критеріям, а саме — була цікавою й дивною.
— В Україні зараз дуже багато крутих гуртів. Наприклад, київський бенд Almaz, що грає shoegaze. Також є гурт Reminded — класний хардкор-гурт. Вони більше люди мого віку, але я бачу, що є багато підлітків, які роблять достойну музику. Це круто, що попри весь жах люди однаково створюють щось своє — сучасне і цікаве. (…)
Живі виступи та плани
Наразі за плечима Федора 15 турів. Найбільше концертів Powerplant дав упродовж 2023–2024 років, а саме — 120 шоу. Минулого року музиканти обʼїздили з концертами Японію, до цього грали в Австралії та Європі. Цього червня Powerplant зіграли 35-хвилинний сет на данському рок-фестивалі Copenhell. Захід тривав з 24 по 27 червня. Кількість відвідувачів на добу склала близько 39 тисяч осіб.
— В плані кількості людей і формату фестивалю це був найбільший захід, у якому ми брали участь. Мені він сподобався в плані логістики та організації — все було класно зроблено. (…) Сумно, що ми заїхали туди тільки на одну добу. У той день хедлайнером був Anthrax. (…) Ми відіграли сет близько обіду, і потім у мене була промова на заході Copenhell Con. Нас покликали туди через те, що наш гурт повʼязаний із фентезі та іграми.
Восени Powerplant вдруге відвідає США, вирушивши у масштабний тур понад 20 містами. На сьогодні Федір зайнятий організацією концертів, що супроводжується нескінченними імейлами та податковою бюрократією.
— Філадельфія — прикольне місто, та й Пенсильванія загалом. У Техасі ми не були три роки, тому цікаво подивитися, що там взагалі відбувається. У турах дуже довгі подорожі, особливо в Штатах, і ти мало бачиш міст і взагалі, та й вільного часу, щоб все оглянути, також немає. Але в Техасі є прикольні заправки — вони називаються Buc-ee’s, і їхній маскот — веселий бобер чи бурундук, щось таке. Просто цікаво знову на цю заправку потрапити (сміється).
Також у планах Федора доробити довгоочікуваний сіквел до People in the Sun.
— До релізу ввійде частина старих пісень та нові треки, які будуть ближче до альтернативного року ніж панку. Думаю, що це знову буде суміш звуків і жанрів, тому нічого не зміниться в цьому плані. Запис пісень я почну, думаю, на початку 2027 року. Можливо, альбом вийде наприкінці наступного літа або на початку вересня.
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «СОДА» та не обовʼязково відображає офіційну позицію Міністерства закордонних справ Нідерландів або Уряду Нідерландів.