«Про себе і для себе»: у Запоріжжі відкрилася перша фотовиставка Ксенії Лучистої

Яскраві кольори, підтримуючі написи та особливий погляд на Запоріжжя — усе це можна побачити на фотовиставці Ксенії Лучистої у Центральній міській бібліотеці.

SODA поспілкувалися з мисткинею про її творчість, натхнення та сенси, які вона вкладає у свої роботи. Детальніше — далі у матеріалі. 

Ксенія Лучиста – мисткиня, яка поєднує багато професій та захоплень: маркетологиня, картологиня, організаторка івентів, хористка й, передусім, фотомисткиня. Саме її виставка «Доторк до душі» протягом місяця прикрашатиме зали Центральної міської бібліотеки, даруючи відвідувачам натхнення та своєрідну «терапевтичну підтримку».

Народилася Ксенія у Вільнюсі, виросла в Чернігові, навчалася у Києві, жила у Львові, Умані, а нині мешкає в Дніпрі.

— Лучиста спочатку була моїм псевдонімом, але зараз це вже офіційне прізвище, — усміхається авторка.

Для самої фотографині проєкт «Доторки до душі» – підсумок шляху в професії, у якій вона знаходиться з п’ятнадцяти років. Поштовхом до цього була подарована її батьком перша в житті фотокамера

— Це все почалося з батька, тому що вдома було дуже багато його чорно-білих фотографій з мого дитинства. Він їх сам робив, сам проявляв. «Зеніт» його я досі таскаю з собою по всіх переїздах своїх. І якось з його легкої руки я почала займатися цим професійно.

Від військової документалістики до «Лучистих листівок»

Від початку повномасштабного вторгнення Ксенія Лучиста шукала можливості стати військовою кореспонденткою. Але обставини та робота тримали її в тилу. Згодом прийшло усвідомлення того, що «військового болючого мистецтва» дуже багато і, хоча воно надзвичайно важливе, її творчість може дати глядачеві зовсім інше — терапевтичну підтримку.

— Я шукала шляхи, як я можу стати військовим репортажником, але мені постійно щось не давало. То роботи багато, то батьків треба вивезти. І в принципі світ мене так залишав, типу «сиди рівно, шукай свою творчість»…Залишаючись весь час в Україні, я зрозуміла, що можу бути військовим репортажником, проте від цього не буде багато користі, яку б я особисто могла передати, – зазначила мисткиня.

Попри всі труднощі та пошук свого шляху, Ксенії вдалося втілити свою творчість у роботах, які могли б надихати та надавати підтримку. Так, наприкінці 2023 року народилися «Лучисті листівки», які спочатку існували лише в онлайн-форматі, а вже в лютому 2024 року вийшли першим друкованим накладом. Згодом маленькі картки перетворилися на масштабну колекцію фотокартин «Доторки до душі», і тоді Ксенія замислилася про першу виставку своїх робіт. 30 травня розпочалася перша фотовиставка «Лучистих листівок» для Запоріжжя, але вже одинадцята для самої Ксенії.

Місто, яке багато віддає

Особливе місце у виставці займає робота із зображенням Будди. Саме через неї авторка пояснює свої враження від Запоріжжя:

— Мама запитала: «До чого тут Будда?». А Будда колись був простою людиною, як ми з вами. Особливим його зробила здатність віддавати та допомагати іншим. І саме з цим у мене асоціюється Запоріжжя, — ділиться Ксенія.

За словами Ксенії, цього року місто відкрилося для неї по-новому:

— Відчувається, як місто та його мешканці вкладають у культуру, молодь, розвиток. Я навіть сказала своїм друзям, що Запоріжжя — це місто, яке багато віддає, — зауважує мисткиня.

Особливості творчості та любов до стилів

Ксенія зізнається, що робити виставки з портретами людей юридично складно — треба мати дозвіл від кожної моделі. Тому вона сфокусувалася на тому, що гарантовано зможе відгукнутися всім — тварини та природа. Фотографиня зауважує, що не має найулюбленішої з усіх робіт — кожна серія по-своєму особлива, бо зроблена в той чи інший період життя.

— Немає найулюбленішої роботи. Є найулюбленіший стиль — багато макрозйомки, в яку я закохалася. Не можу припинити знімати. Особливо коли кадри можуть нагадувати ніжні акварельні малюнки, — зізнається Ксенія.

Також мисткиня переконана, що в природі є всі необхідні деталі, які ми, на жаль, через шалений темп життя просто не помічаємо.

Щодо самих «Лучистих листівок», то процес створення їх та картин доволі незвичний. Мисткиня каже, що має два окремі «сховища», які постійно поповнюються, де перше — фото, а друге — фрази з думками. Процес їхнього поєднання завжди інтуїтивний та дуже живий:

— Буває по-різному. Наприклад, з півоніями спочатку був кадр, а потім я думала: «Блін, а про що це?» Про дівчат треба: «накрути волосся, а не себе». З сакурою було навпаки: спочатку народилася фраза про самоцінність, а потім я така: «Куди ж її покласти?», ну і відбирала так.

Колекція постійно трансформується. Якщо серія «Доторки до душі» починалася всього з 10 робіт, то зараз їх уже близько 40. Своїм фаворитом авторка називає саме «Півонію», з якої все почалося і яка найбільше резонує з жіночою аудиторією, а за словами Ксенії, розкуповують хустки та листівки.

Мрія про «капсулу психологічної підтримки»

Фотографиня зізнається, що має мрію про «капсулу психологічної підтримки» – особливий простір для відновлення, який би допомагав людям отримати трохи підтримки та тиші, щоб розслабитися.

— В цьому просторі, в «капсулі», були б оці роботи на полотнах. Людина заходила б в цю капсулу, сиділа б на якомусь приємному м’якому диванчику та дивилася, насолоджувалася, зцілювалася, — пояснює вона.

Загалом мисткиня приділяє багато уваги «терапевтичній підтримці». Її головне бажання — щоб виставка «Доторки до душі» надихала запоріжців, а «внутрішнє завдання» мисткині — нагадувати людям, що головна опора знаходиться всередині них самих.

Офлайн-Pinterest та відгуки запоріжців

Виставка «Доторк до душі» знайшла відгук у людей різного віку та професій. Одних привабила естетика фотографій, інших – мотивувальні написи, а дехто побачив у роботах особливі сенси, близькі саме йому.

Для пані Аліни, місцевої бібліотекарки, виставка стала джерелом натхнення. Як творча людина, вона звернула увагу на ніжність фотографій та підтримувальні фрази, що супроводжують кожну роботу. Серед фаворитів відвідувачки – картина з написом «Красуне, накрути волосся, а не себе», а також робота із зображенням листя та коротким нагадуванням: «Дихай».

— Я також творча людина: і фотографувати люблю, і руками щось робити. Ми вже підписалися на Ксенію Лучисту та будемо слідкувати за її роботами. Фаворити серед фото — листячко, фото собаки та фото з підписом «Ти — диво», — зауважує пані Софія, колега та подруга пані Аліни.

Серед відвідувачів були не лише панянки. Про виставку пан Микита дізнався від друга, який працює в іншій бібліотеці. Його зацікавила можливість побачити щось нове та незвичне для Запоріжжя.

— Мене зацікавило подивитися на такі фото. На щось незвичайне, чого в нашому місті ще немає або знайти дуже складно…Фотовиставка дуже цікава, наче офлайн-Pinterest. Приємно подивитися на кольорові фото, враховуючи, що у нас іноді таке сіре прифронтове місто, — ділиться враженнями Микита.

Для панянок Лізи та Лери відвідування виставки стало першим подібним досвідом.

— Картини приваблюють своїми кольорами та дуже влучними фразами, — поділилися вони.

Виставка «Доторки до душі» триватиме в Центральній міській бібліотеці Запоріжжя протягом місяця, починаючи з 30 травня. За цей час відвідувачі зможуть не лише ознайомитися з роботами Ксенії Лучистої, а й знайти серед них власне нагадування про важливе — підтримку, внутрішню рівновагу та світло, яке залишається навіть у найскладніші часи.

Автори матеріалу — Дар’я ЛИТОВЧЕНКО, Федір МАЛЕЄВ, Юлія ВАНЯРХА