Найбільшим джерелом натхнення залишаються люди: історія Яна Шипули — козака, репера, військового
Під час війни культура стає одним із головних атрибутів спротиву та збереження національної ідентичності. Країна-агресор може руйнувати міста й забирати життя, але ніколи не зламає український дух. Саме тому важливо підтримувати й поширювати українське, зокрема військову музику, адже вона зберігає пам’ять, підтримує морально та об’єднує людей навколо спільних цінностей і боротьби.
Серед тих, хто сьогодні формує військову музику — репер та військовий Ян Шипула. У своїх треках він поєднує особистий досвід служби, рефлексії про війну та іронічний погляд на реальність.
SODA дізналася, як почалася його музична кар’єра, як змінилося життя після повномасштабного вторгнення, про службу, співпрацю з платформою Культурні Сили та реліз нового треку
Ян Шипула — козак із Запорізького краю, журналіст, актор і український реп-виконавець, який у перший день повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт. Він розпочав службу піхотинцем на запорізькому напрямку, а згодом служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха, пройшовши шлях від снайперського взводу до підрозділу зв’язку.
В перший день повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт
Музикант розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення його життя змінилося докорінно. Ще за кілька тижнів до цього він прийшов до військкомату, попросив забрати свій «білий квиток» і записати його до лав територіальної оборони.
— Спочатку я був при військкоматі, потім нас відправили на Запорізький напрямок. Звідти мене і ще одного побратима перевели до 53-ї бригади, де я служу й донині, проте зараз знаходжуся у відрядженні, — говорить він.
У цивільному житті Ян займався журналістикою та певний час долучався до козацького руху на Січі. Там він брав участь у театралізованих виставах із реконструкцією боїв XVI–XIX століть, де разом з іншими учасниками показував, як працює історична зброя.
— Ми показували, як зброя працює в театралізованому форматі просто біля Січі. На фоні нашого майданчика було видно ДніпроГЕС, — згадує козак.
Згодом він три роки прожив в Іспанії, а після повернення знову долучився до козацьких заходів, де й отримав свій перший досвід у кіно. Найчастіше грав самого себе — переважно в масових сценах, інколи працював як каскадер: на конях, зі списами та шаблями. Чоловік знявся в турецькому серіалі «Бойові мистецтва. Козаки» в одній із головних ролей, а також з’являвся в епізодах серіалу «Козаки. Абсолютно брехлива історія».
Вибір репу як основного жанру сформувався ще в дитинстві
Ян захоплювався репом ще з дитинства. Підростаючи, виступав на тусовках, вечірках і фестивалях. Музика завжди була в його житті.
Вибір репу як основного жанру сформувався дуже рано. Коли йому було близько чотирьох років, батько, який у 90-х займався перегоном автомобілів з Європи, часто привозив і музичні касети.
Серед них були записи Cypress Hill, Ice-T і Тупака. Саме тоді маленький Ян вперше почув реп, який різко відрізнявся від усього, що звучало навколо. Його вразили манера подачі, ритмічність і те, скільки сенсів можна передати в одній пісні.
— Пізніше це вплинуло на те, що я добре вивчив англійську мову, а потім іспанську. Далі деякий час продюсував запорізьких реперів, писав музику для них, записував та зводив треки, — ділиться музикант.
Культурні Сили та пісні присвячені побратимам
У репертуарі музиканта — пісні різного настрою й тематики, більшість із яких записані під час служби або в межах співпраці з платформою Культурні сили.
Культурні Сили — це українська платформа, яка об’єднує військових творчих професій, митців, культурних діячів, аналітиків і волонтерів для забезпечення морально-психологічної підтримки бійців Сил Оборони, розвитку військової культури та захисту культурної ідентичності під час війни. До платформи входять проєкти: «Культурний десант», «Книга на фронт», «Фронтова Студія», «Оркестр 59», «РадіоПіхота» та інші.
Ян Шипула долучився до Культурних Сил після того, як із пропозицією написати пісню для альбому «Стоїть піхота» з ним зв’язався Миколай Сєрга та сприяв його відрядженню на запис. Саме тоді розпочалася його робота над музичними проєктами для військових.
Разом із запорізьким другом і побратимом Євгеном Зюзіним музикант записав під гітару пісню «Крию іду», яка увійшла до альбому.
Однією з перших робіт також став трек про морську піхоту, написаний під час відрядження. Композиція отримала схвальний відгук військових і навіть була опублікована на сторінці командувача Сухопутних військ ЗСУ Михайла Драпатого у День морської піхоти.
Окреме місце у творчості займає серйозна лірика. Зокрема, пісню «В магазинах і розсипом» музикант створив разом із військовим поетом Ігорем Мітровим, співпрацю з яким він вважає для себе великою честю.
Трек «Мономах» з’явився безпосередньо на фронті — на Бахмутському напрямку під час служби у 53-й бригаді імені князя Володимира Мономаха. Згодом композицію перезаписали в Києві для альбому Сухопутних військ і присвятили побратимам.
Ще одна робота — «Розслабтесь», створена разом із саунд-продюсером і саксофоністом Андрієм Бармалієм. Спершу трек прозвучав наживо на заході «Реп День 3», організованому гуртом Nord Division, де музикант також допомагав із відеозйомкою.
Фронтова студія, робота з Козаком Сіромахою та перебування з бригадою «Едельвейс»
Оскільки Ян також займався журналістикою і служив у відділенні комунікацій 53-ї бригади, він здобув хороші навички відеозйомки та монтажу. Саме тому його запросили долучитися до зйомок серіалу «Фронтова Студія», де він працював одним із операторів.
«Фронтова Студія» — музично-мілітарний проєкт платформи Культурні Сили. У пересувній студії звукозапису, що рухається вздовж лінії фронту, артисти зустрічаються з військовими, записують для них пісні, а потім публікують матеріали на стрімінгових платформах. До роботи залучені професійні ведучі, сонграйтери, звукорежисери та відеооператори. Проєкт фіксує емоції, історії та культуру конкретних підрозділів, створюючи пісні, що відображають життя на фронті. Серед артистів, які долучилися до проєкту MONATIK, PROBASS ∆ HARDI, Юля Юріна, NAZVA та інші.
Ян розповідає, що в межах проєкту працював над піснею з українським етно-співаком Козаком Сіромахою. Разом вони провели кілька днів із бійцями 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» і створили бойову пісню, у якій поєднали фолк-рок і хіп-хоп.
— Із Козаком Сіромахою ми були знайомі ще до «Фронтової студії». Познайомилися на Січі — він іноді приїжджав туди, щоб набратися козацької сили, — розповідає військовий.
Про своє перебування разом із бійцями «Едельвейс» Ян згадує як про особливий досвід
Про своє перебування разом із бійцями «Едельвейс» Ян згадує як про особливий досвід. Каже, його вразило, що це закарпатська гірсько-штурмова бригада, де служить багато гуцулів, а сама зустріч стала для нього символічною.
— Це було неймовірно. Із усіх бригад, які я бачив на фронті, «десятка» залишила найяскравіше і найпозитивніше враження. Ми багато чого навчилися одне в одного, я навіть зустрів там побратимів із 53-ї, тому почувався майже як вдома. Гуцули настільки круті, що навіть на Донбасі показали мені «гори» – ми піднімалися туди, дули в трембіти, грали музику. Це спогади на все життя.
Саме з цих вражень і народилася пісня, яка стала музичним відображенням кількох днів, проведених разом із бійцями.
— Ми пройшли через усе: тренування, підготовку до штурму окопів, роботу з дронами, постійні пересування — навіть усього й не згадаєш. І по ходу всієї цієї движухи ми набиралися вражень та інформації, спілкувалися з особовим складом. За чотири дні народилися куплет і приспів. У фронтовій студії, де на нас уже чекав Саша Чемеров, ми буквально за годину записали трек, а згодом у Києві трохи доаранжували. Так і з’явилася бойова пісня «Едельвейс», — каже Ян.
Трек передає атмосферу підрозділу
Пісня отримала таку назву, адже вона безпосередньо пов’язана з бійцями бригади «Едельвейс». Трек передає атмосферу підрозділу — від відчуття взаємної підтримки та чіткої командної взаємодії до внутрішньої сили й витривалості військових.
У ньому звучать мотиви гірських пейзажів як символу характеру бригади, а також відображено їхній бойовий шлях: від боїв на Донбасі та оборони Київщини до виконання завдань на нинішніх позиціях на Донеччині. Саму бригаду порівнюють із квіткою едельвейс — такою ж стійкою та непохитною навіть у найскладніших умовах.
Нова робота репера «Ще довго»: історія гостро геополітично-сатиричного треку
У цьому році репер презентував нову роботу «Ще довго» — гострий геополітично-сатиричний трек, який без фільтрів рефлексує над воєнною реальністю, міжнародною політикою та життям в умовах енергетичного дефіциту, спричиненого варварськими обстрілами української енергетики.
— Ідея треку народилася під час розмови з Андрієм Бармалієм. Саме тоді з’явилася думка створити динамічну, іронічну й трохи комічну пісню про сучасну роль України у світі, — розповідає чоловік.
Згодом Ян з Андрієм Бармалієм вирушили у відрядження до Запоріжжя, де у вихідний день сіли працювати над треком просто на кухні. Там Ян написав текст, а Андрій створив аранжування. Пісню записали того ж дня — фактично за кілька годин.
Як зазначають у Культурних силах, відео зняте у впізнаваному для багатьох українців контексті — під час блекауту. Кліп водночас слугує іронічною інструкцією з виживання під час відключень світла, спричинених обстрілами.
Локацію для зйомок підказала сама реальність: режисер кліпу Микола Засєєв дорогою на обговорення застряг у ліфті. Цю ситуацію вирішили використати як креативну ідею — і вже наступного дня кліп зняли саме там.
— «Ще довго» — про наш імунітет до абсурду та кризових ситуацій. Якщо трек показує глобальний контекст, то кліп повертає глядача на землю та нагадує: навіть коли навколо темно і холодно, найважливіший ресурс — вміння не журитися, а сміятися як із ворога, так і над собою, — говорить Ян.
Музикант підкреслює, що реалізувати проєкт вдалося завдяки сильній команді професіоналів, і дякує всім, хто працював над відео, зазначаючи, що повний список учасників можна побачити в титрах.
Паралельно з кар’єрою репера та службою Ян продюсує талановитих військових
Паралельно зі службою та власною музичною кар’єрою Ян шукає талановитих артистів і допомагає їм реалізуватися, намагаючись зробити українську військову музику максимально якісною та доступною слухачам не лише в Україні, а й за кордоном. Він готує альбом, створює бойові пісні для бригад і стежить за тим, щоб кожен трек звучав професійно та гідно.
— Ідея в тому, щоб українська ідейна музика була не гіршою за ту, яку створюють цивільні артисти. Армія розростається, все більше цивільних приходять у військо, серед них чимало митців, яким є що сказати і показати. Я хочу, щоб це звучало максимально правдиво, трушно, — говорить музикант.
Найбільшим джерелом натхнення для Яна залишаються люди
Найбільшим джерелом натхнення для Яна залишаються люди — передусім ті, з ким його звела війна та служба. Він говорить, що саме спілкування з митцями у війську допомагає не опускати руки та рухатися далі.
— Люди надихають не опускати руки та продовжувати працювати. Коли я на війні зустрічав людину, дотичну до мистецтва, це було настільки рідко і вражаюче, що ставало подією життя, — каже військовий.
Говорячи про творчі плани, музикант зізнається, що має чимало ідей для майбутніх колаборацій. Зокрема, йому цікаво розвивати спільні проєкти з гуртом Nord Division.
Серед українських артистів, із ким репер хотів би працювати, він особливо виділяє Інгрет Костенко, називаючи співачку однією з найцікавіших мисткинь для потенційної спільної роботи.
Військовий ділиться, що із задоволенням спробував би колаборацію з такими світовими зірками, як Snoop Dogg, Eminem та Sting, адже впевнений, що сам процес співпраці з ними був би надзвичайно цікавим і надихаючим.
Водночас він каже, що завжди надихався творчістю гурту Cypress Hill, а останнім часом відчуває стильову спорідненість із проєктом Audiopharmacia.
— На війні хотілось слухати музику максимально далеку від воєнщини, щоб абстрагуватись. Audiopharmacia — саме такий хіп-хоп із живими інструментами. Мабуть, із ними мій стиль зараз найбільш споріднений, — говорить Ян.
Музикант вважає, що під час війни культура і мова стають фундаментом національної безпеки
Чоловік наголошує, що українцям важливо пам’ятати, що вони є нащадками людей, які вижили попри століття спроб знищення, тому мають продовжувати рух уперед. За його словами, саме в цьому і полягає справжня стійкість — здатність, навіть попри втому, робити бодай маленькі кроки й не зупинятися.
Музикант вважає, що під час війни культура і мова стають фундаментом національної безпеки, адже саме вони відрізняють українців від ворога. Він підкреслює, що протягом історії саме ці сфери неодноразово намагалися знищити, тому їх збереження і розвиток — надзвичайно важливі.
— Мова і культура — це генетичний код нації. Прояви культури мають бути наповнені українським досвідом, цінностями, символікою, нашим мистецтвом — не лише сучасним, а українським загалом. Це має поширюватися.
Ян зазначає, що мистецтво — один із найзручніших способів донести український військовий досвід до інших народів і пояснити реальність війни. Окрім цього, культура виконує і важливу психологічну функцію.
— У Культурних силах є культурний десант — це мобільні групи артистів і психологів, які їздять по всьому фронту до військових, — каже Ян.
Навіть невелика допомога має значення, адже саме завдяки спільним зусиллям країна тримається і продовжує боротьбу
Звертаючись до аудиторії, Ян Шипула закликає кожного підтримувати військових у будь-який доступний спосіб — донатами, волонтерством чи участю в ініціативах на кшталт «Книга на фронт». За його словами, навіть невелика допомога має значення, адже саме завдяки спільним зусиллям країна тримається і продовжує боротьбу.
— Кому в який спосіб доступний, в такий і допомагати, тому що на війську тримається Україна, Європа. Та й взагалі цивілізація в даний момент. Тому давайте допомагати війську, щоб все-таки перемогти в цій війні. А переможе в цій війні той, хто довше протримається, тому що це війна на виснаження, — підсумовує музикант.
Стежити за творчістю Яна Шипули та послухати його пісні можна на сторінці за посиланням