Мистецтво, яке можна відчути на смак: шлях запорізької кондитерки до власної справи

— Я просто вирішила не відкладати. Бо коли як не зараз, — каже Дар’я, запоріжанка, яка під час повномасштабного вторгнення вирішила нарешті розпочати власну справу.  

Про свій старт, про мрії та страхи, і складні умови роботи під час тривог, далі в матеріалі 

Перші кроки 

Перші свої торти Дар’я готувала на домашній кухні для родичів, друзів та сусідів. Спочатку це було скоріше захоплення, ніж серйозна справа: вона не була фанаткою кухні чи професійної випічки, але процес створення десертів приносив їй задоволення. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення вона зрозуміла, що не може більше відкладати. Якщо світ так може змінитися за день, то чому б не змінити своє життя прямо зараз. 

— Я просто взяла себе в руки, вирішила, що відкладати більше не можна та почала вести сторінку sweet_cake.zp в соцмережах. Тоді ще працювала на іншій роботі і добре пам’ятаю той день, коли прийняла своє перше замовлення. Бігла зі всіх ніг до дому, бо торт потрібно було зробити за 3 години і була невимовно щаслива. Також я сама його доставляла. Якщо дивитися в минуле, то він був не ідеальний з точки оформлення — там був просто напис. Але для мене цей торт назавжди лишиться особливим, бо саме з нього все почалося.

Дарʼя, кондитерка

Дар’я зізнається, що на початку шляху не розуміла як залучити нову аудиторію, чому люди мають замовляти десерти саме у неї та в чому її родзинка. Вона шукала, що могло б вирізняти її серед інших кондитерів. 

— Я не бачила в собі “родзинки” і найбільшою складністю було просто повірити в себе. Згодом я зрозуміла особливість своїх солодощів: вони збалансовані. Не приторно солодкі, але й не позбавлені смаку. Вони ідеальні. Я сама не люблю дуже солодке, тому в тортах зберігаю “золоту середину” смаку і це відгукнулось клієнтам. 

Згодом Дар’я створила свій авторський десерт Choco egg, який також яскраво вирізняв її в кондитерському бізнесі. 

— Choco egg  — це шоколадна основа і фруктовий мус всередині, зверху я прикрашаю його за бажанням клієнта, але зазвичай це ягоди, фрукти, печиво та шоколад. Наскільки мені відомо, у Запоріжжі такого більше ніхто не робить. Це фірмові ласощі, і я дуже цим пишаюсь.  

Утім, разом із підтримкою приходили й критичні коментарі. Дар’я говорить, що навчитися сприймати негативні відгуки було окремим викликом, який став частиною її професійного зростання і допоміг інакше подивитися на власну справу: 

— Був випадок, коли клієнтам не сподобався смак, сказали, що недостатньо солодко. Тоді дуже переживала і довго плакала. Згодом прийшло усвідомлення: у людей різні смаки і всім не догодиш, і це нормально, — розповіла дівчина.

Випічка — це не лише їжа, це мистецтво 

— Мої десерти для мене особливі. Я вкладаю в них всю любов та душу. 

Особливе місце в роботі Дар’ї займає етап оформлення. Декорувати, малювати, поєднувати коржі та начинки — це особлива хімія. 

— Це для мене медитація. Я можу увімкнути фільм або музику і годинами вимальовувати деталі! 

Як і в будь-якій творчості митець має свою музу, особливе місце або ритуал, який допомагає надихатися, знаходити нові ідеї та набиратися сил для їх втілення. 

Кондитерка розповідає, що натхнення для створення десертів вона знаходить у простих і водночас особливих моментах навколишнього світу. Природа, зміна пір року, світло, свіже повітря і настрій довкола стають для неї джерелом нових ідей, які згодом втілюються у формах, кольорах і деталях її робіт. Особливе місце серед цього натхнення посідає зима — пора, яка наповнює її відчуттям спокою і внутрішньої гармонії. 

— Я дуже люблю зиму. Коли пухкий сніг встілає землю, мороз трохи пощипує шкіру, а сніжні замети мерехтять під сонячним промінням, то не можу відмовити собі у прогулянці. Навколо тиша і тільки сніг похрустує під ногами — це неймовірне задоволення, — каже Дар’я. 

Складнощі виробництва під час війни 

Найбільше труднощів додає нестабільність: через повітряні тривоги магазини зачиняються, і не завжди вдається вчасно придбати необхідні інгредієнти, а без них приймати замовлення неможливо. Бували й випадки, коли частину продуктів доводилося просто викидати. Свого часу додатковим викликом стали відключення світла — тоді доводилося підлаштовувати графік під обставини. Навіть зараз, у періоди свят, вона часто працює вночі: лягати спати о другій-третій годині стало майже звичкою. 

У такі часи особливо складно не втрачати мотивацію творити далі та дарувати людям радість. Проте Дар’я зізнається, що опускати руки їй не дає підтримка близьких — родини, коханого й друзів:

— Всі мої знайомі завжди поруч, завжди підтримують. Батьки знають, що я ніколи не приїду з пустими руками. Тато навіть жартома каже, що без «Наполеону» мене не чекає. Ці люди —  моя опора. 

Попри втому й труднощі, вона продовжує працювати, бо щиро любить свою справу. 

— Мені подобається те, що я роблю. Для мене випічка — це перезавантаження та відновлення. 

Плани на майбутнє 

— Моя мрія не зупинятись, а продовжувати рости. Я б хотіла відкрити власну кав’ярню-кондитерську, де люди змогли бнасолоджуватися моїми десертами і проводити час у приємному місці. На жаль, зараз є певні обставини, які не дозволяють це зробити, але я впевнена, що все попереду. 

Подивитися на роботи Дарʼї та замовити тортик можна написавши дівчині в Instagram — sweet_cake.zp

Авторка матеріалу – Марія ВОРОБЙОВА