Муркотливі талісмани міста: історії запорізьких котиків

У деяких магазинчиках та кавʼярнях Запоріжжя можна зустріти пухнастих «гостей». Хоча якби вони вміли говорити, то не погодилися б з таким формулюванням. Це радше ви для них — фланер, чужак і подорожній, і якщо у вас немає зайвої ковбаски, то про що з вами взагалі спілкуватися? 

Сьогодні SODA розкаже історії котиків, які стали справжніми талісманами тих закладів, що надали їм прихисток. Ви дізнаєтесь, від кого Сірко обороняє свою крамницю, на які хитрощі готова піти Муся заради смаколика та як розбудити сплячу красуню Пиріжулю 

Фелікс: аристократ «Аврори» 

В «Аврорі», що на вулиці Дмитра Донцова, живе кіт Фелікс. Пухнастик отримав таке імʼя через схожість зі своїм зірковим двійником з пачки корму. Ніхто достеменно не знає, чи мав він до цього дім — одного дня тваринка просто з’явилася на порозі магазину.

З тих пір минуло понад 2 роки. Котик довго освоювався у нових володіннях: ховався у відділі іграшок та кочував з одного стелажа на інший, допоки не облюбував ліжечко, яке йому купили працівники крамниці. 

Згодом Феліксу виділили окрему кімнату на складі — «президентський люкс», який і не снився його вуличним братам і сестрам. Там у нього є власний посуд, кухня і все, що потрібно для комфортних дев’яти котячих життів.

Поки не було спекотно, Фелікс частенько куняв на касі, де його лащили покупці. Наразі у свій вільний час він лежить на ґанку, де зустрічає клієнтів. Ті, зі свого боку, пригощають його ласими гостинцями. Фелікс має улюблений смаколик — їстівні палички для котів, та загалом він не те що вибагливий до їжі. Перебирати харчами не в стилі цього джентльмена.

Сєрік: найспокійніший розбишака на світі

У ще одній «Аврорі», яка знаходиться на проспекті Металургів, також є місцевий улюбленець — Сірко, або, як його лагідно кличуть продавці, Сєрік. Ми натрапляємо на хвостика біля магазину, де він споглядає травичку та дрімає полуденним сном. 

Сірко обожнює проводити час на вулиці, де має репутацію справжнього розбишаки та грози району. Він недолюблює собак і охороняє від них крамницю, тож песики оминають це місце десятою дорогою. 

У Сірка доволі непроста історія. Колись у нього були господарі, які вдень випускали котика гуляти, а ввечері забирали додому. Раптово за ним перестали приходити, і Сєріка прихистили працівники Аврори, до яких він нерідко заходив під час прогулянок.

Котику десь 4 роки. Він добрий та не боїться людей. На відміну від Фелікса, Сєрік достатньо прискіпливий у смаколиках. Так, він їсть тільки рідкий корм; інші продукти його навряд чи зацікавлять.

Муся: пухнаста гурманка зоомагазину

Поряд із Сєріком мешкає його сусідка Муся. Тваринка потрапила в «котяче Ельдорадо», адже живе в зоомагазині «Фунтик». Вона не покидає стін крамниці, та повірте, їй є чим зайнятися тут, бо пухнаста усюди супроводжує продавців. Муся ніби підпрацьовує помічницею: огляне всі стенди, обнюхає весь товар і спробує нові ласощі (куди ж без цього). 

Мусю кличуть справжньою гурманкою. У магазині пишаються, що годують її тільки дорогим кормом. Киця доволі величенька, через що інколи штовхає дупцею товари з полиць, але лише ненароком. До того ж, це робочі моменти.

Загапом Муся родом з Оріхова або Малої Токмачки, звідки її врешті-решт вивезли волонтери. Потім кішку прихистила одна сім’я, однак через рік віддала назад до зоомагазину, бо не могла взяти з собою під час переїзду.

Про Мусю кажуть, що вона — лагідний комочок щастя. Киця життєрадісна й охоче грається з людьми. Вона стерилізована й цілком здорова, зі скарг має лише герпес на правому оці, який їй недолікували, коли вона була ще кошеням. Попри це, хвороба не заважає її життю. Муся досі чекає на люблячу родину, яка радо прихистить кицю та подарує любов та ласку, на яку вона заслуговує. 

«Космічна Муся»: поціновувачка кавʼярень

Тезку Мусі можна зустріти біля однієї з кав’ярень на Космосі в районі школи № 70. Як кажуть місцеві, вона тут новенька і зʼявилася близько місяця тому. Киця живе за щільним графіком: її щоденний маршрут складається з мандрівок до сусідніх кіосків із м’ясом та овочами, де вона успішно виклянчує щось смачненьке для себе та, ймовірно, своїх кошенят, яких ретельно ховає від сторонніх очей.

Ранковий обхід Муся традиційно починає з кав’ярні. Коли працівники тільки приходять на роботу, вона вже чекає на їхній терасі. Після сніданку киця ще трохи ніжиться біля входу, дає почухати своє пузико й аж потім біжить по котячих справах.

Муся — наймолодша із сьогоднішніх котиків — їй близько 1,5 року. Вона ласкава, однак буває й норовливою, особливо коли голодна. Відтак вона нявкатиме до останнього, допоки на її клич не відреагують. І неважливо, що тим часом робить бариста — миє підлогу чи готує капучіно.

Чайові від клієнтів частенько йдуть на гостинці для Мусі. Вона — дитя вулиць, тож не крутить вусами перед харчами, за що її, жартуючи, називають «всеїдною». 

Пиріжуля: спляча красуня секондхенду 

Наостанок ми приберегли Пиріжулю. Вона — найзворушливіша консультантка секондхенду, що розташований на вулиці Павлокічкаській. Тваринка навіть має власний іменний бейджик, який красується поруч з її кулоном — сріблястою короною (на те вона й модниця). 

Ми застали її під час перерви на сон — улюблениця магазину мирно спала у вагах для одягу. Тихенько підходимо до неї та чухаємо кицю за вушком, після чого вона ненадовго просинається, тягне лапки та умивається. Так, денні зміни втомлюють навіть котиків! 

Наприкінці робочого дня вона повертається додому до сусіднього підʼїзду, де на неї чекає господарка. До того за нею довгий час приглядала літня жінка, однак на початку повномасштабного вторгнення пенсіонерка виїхала до дітей за кордон, а кішку залишила на дворі. Там Пиріжулю й помітила теперішня хазяйка. Вона підлікувала її, адже киця дуже захворіла, поки перебувала в скрутних умовах на вулиці. Наразі пухнаста задоволена життям, бо має люблячу людину, яка піклується про неї. 

До секондхенду Пиріжуля ходить понад рік. Її тут всі обожнюють та радо підгодовують. Також у киці є особиста сторінка в Tiktok, де пригоди пухнастої набирають переглядів і лайків. Можливо, ми дочекаємося оглядів червоних доріжок — такого ще точно не було в Інтернеті.  

Усі згадані місця важко уявити без цих милих хвостиків. Вони піднімають настрій та слугують муркотливим антистресом, а їхні історії стають частиною міського фольклору. Сьогоднішні герої нашої публікації мають різні долі. Хтось з них уже знайшов люблячих господарів, деякі — досі в пошуку. Мораль вчить нас дбати один про одного і про наших пухнастих друзів. Гуляючи містом, не забудьте завітати до когось з них. За миску корму вони вам і не таке розкажуть!  

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «СОДА» та не обовʼязково відображає офіційну позицію Міністерства закордонних справ Нідерландів або Уряду Нідерландів.