Дефіцит крові в прифронтовому місті: як працює Запорізький обласний центр служби крові
У центрі крові Запоріжжя заявили про нестачу не тільки рідкісних, а й поширених груп крові. Журналісти SODA відвідали медзаклад та взяли участь у такій важливій справі, як донорство. Про те, що передує здачі крові, які вимоги для майбутніх донорів та як проходить процедура — далі в матеріалі
Серед викликів прифронтового міста проходять робочі будні Запорізького обласного центру служби крові, який знаходиться на вулиці Леоніда Жаботинського,32. Медзаклад забезпечує лікарні нашої області. Загострення бойових дій суттєво позначилося на його роботі. Деякий час центр мав достатньо запасів, аби допомагати іншим регіонам, зокрема Херсонщині. Це було у 2024–2025 роках.
Наразі заклад зазнав відчутного дефіциту крові та її компонентів. Багато донорів переїхали до більш спокійних областей або вступили до лав ЗСУ. Центру навіть доводилося аж два рази позичати рідину в інших областях. Складним випробуванням є нестача рідкісних негативних груп. Не кращі справи й із такими поширеними, як перша й друга, позитивними.
Ми відвідали центр у середині квітня. З нами поспілкувалася та провела невелику екскурсію завідувачка відділу комплектації та медичного обстеження донорів, Юлія Ворона. Це привітна й усміхнена жінка, яка цінує в людях гуманізм і зневажає байдужість. Аби залучити більше відвідувачів, інколи доводиться імпровізувати. Так, вона, як і решта медробітників, особисто клеїть оголошення центру на вулицях міста. У цьому жінку супроводжує її донька.
— На сьогодні для оптимальної роботи треба більше ніж ста донорів вдень, і це тільки крові. Для прикладу, сьогодні у нас всього лиш 73 відвідувачі, а вчора було 68. Тобто, дефіцит постійно залишається, — розповідає Юлія.
Юлія Ворона
На пропозицію, чи не хотіли б ми самі спробувати здати кров, недовго думаючи, погоджуємося. Однак кожна процедура вимагає сумлінної підготовки. Особливо донорство.
Підготовка до здачі крові
Упродовж доби перед донацією варто скоригувати раціон. Якщо людина споживає дуже жирну їжу, то зібрана проба матиме хільоз. Це стан, коли кровʼяна плазма не прозора, як має бути, а мутна, ніби молоко. Через це матеріал неможливо обстежити на інфекції, зокрема на такі хвороби як ВІЛ, гепатити B і C, та сифіліс.
Тож ніякої смаженої, гострої, солоної та копченої їжі. Під забороною й молочні продукти, яйця та шоколад. Серед фруктів не варто їсти банани та цитрусові. Суворіші правила щодо алкоголю: його не пити протягом 48 годин до здачі крові. Курити не рекомендують 1–2 години до процедури та ще 2 — після.
Що ж, доба калорійних мук завершена. Ми очистили свій організм від джанкфуду та решти поганих-препоганих речей, тож сміливо повертаємося до центру.
Реєстратура
До центру ми прийшли зранку. Попри зайнятий будній день, людей виявилося не так вже й мало. Кожна лікарняна рутина починається з фрази «Хто крайній?». Добре, зорієнтувалися і відстоюємо чергу до реєстратури.
Тут показуємо свої документи: паспорт, id-картку або застосунок Дія. Згідно із законодавством, донором може бути лише громадянин України або особа, яка має посвідку на постійне проживання в державі. Усіх охочих перевіряють по базі даних, питають, чи здавали раніше кров, дивляться попередні аналізи. У разі якщо адміністратор бачить, що у донора були позитивні результати на інфекції, то він не допускається до збору.
Після перевірки отримуємо анкету, читаємо її. Питання стосуються нашого самопочуття. Наприклад, чи є у вас зараз температура або симптоми алергії та застуди, чи приймали ви протягом останнього місяця ліки, чи робили вам хірургічне втручання і т. д. Заповнюємо все і ставимо три підписи: на самій анкеті, на згоді на проходження тесту на ВІЛ та на обробку персональних даних. Віддаємо анкету і забираємо картку донора.
Лабораторія
Знову потрапляємо в чергу, тепер до 29 кабінету. Там знаходиться лабораторія, де проводять попереднє обстеження донорів. Тут у нас беруть кров з пальця, аби одразу визначити групу крові (поки що без резуса) і рівень гемоглобіну. Для того, аби стати донором, достатній рівень гемоглобіну у чоловіків має бути не менше ніж 135 грамів на літр, у жінок — 125. Швидко дізнаємося про наші результати. Показники в нормі — рухаємося далі!
Тим часом знайомимося з одним із донорів. Чоловіка звуть Володимир. До нього у медперсоналу особливе ставлення. Він частий відвідувач закладу, адже має рідкісну, четверту негативну групу крові. Для нього це вже двадцята донація. Володимир не розуміє тих, хто боїться процедури.
— Чимось же треба допомагати, а зараз під час війни — то взагалі більше її потрібно брати. Нехай люди не бояться, ніяких інфекцій тут немає, у центрі все добре, стерильне, лікарі знають свою справу, — говорить Володимир.
Висновок терапевта
Наступним кроком є консультація у лікаря-терапевта. Саме він після медогляду та особистого спілкування робить остаточне рішення, чи допустити людину до донації, чи ні. Тут нас знову зустрічає пані Юлія. Вона вимірює наші показники тиску та пульсу, записує зріст та вагу. Тут теж є певні нюанси.
— Людина, яка важить менше ніж 50 кілограмів, не може стати донором, адже здасть лише 300 мілілітрів крові. У нас вже давно немає таких гемоконів (пакетів для крові — прим. авт), тому ми просто не допускаємо до процедури. Наша стандартна доза матеріалу становить 450 мілілітрів без урахування аналізів, — зазначає Юлія.
Отже, отримуємо позитивні висновки та переходимо до передостаннього і, мабуть, найприємнішого етапу — буфету.
Буфет
У буфеті кожному видають обов’язковий перекус: солодкі крекери та пресолодкий чай. Останній забезпечує організм енергією завдяки глюкозі та зменшує ризики слабкості та запаморочення після донації. Допиваємо чайок та вітаємося з пересічними громадянами. Багато хто тут зі шляхетними мотивами. Є й ті, що по секрету кажуть — прийшли, аби трохи перепочити від роботи.
— Ми б дуже хотіли, щоб людей заохочували та без перешкод відпускали з роботи. Іноді буває таке, що наші працедавці взагалі це не розуміють і кажуть щось на кшталт: «Не йди, ти хочеш прогуляти день». Тому ми дуже пишаємося тими керівниками, які самі здають кров і заохочують своїм прикладом, — говорить Юлія.
Попри це, ті ж підприємства звертаються до центру та викликають на місця виїзні групи. Таких поїздок може бути від 3 до 5 за місяць. Заклад має приблизно 3 спецмашини, до бригади входять співробітники лабораторії і відділу заготівлі крові, реєстратор донорів та лікар-трансфузіолог.
— Ми не виїжджаємо, якщо там лише 30 охочих здати кров. Це дуже невигідно, адже ми не приймемо достатньо людей тут на прийомі, витратимо бензин і т.д. Це якщо організація каже, що в неї є мінімум 30 донорів, а може бути і понад 50–70, то тоді вже виїжджає трансфузіолог, інколи й наш заступник директора. Він може подивитися, обговорити всі моменти, вияснити, на який день це запланувати, — розповідає Юлія.
Після чаювання отримуємо бахіли та підіймаємося на другий поверх. Там розташована лабораторія з заготівлі донорської крові.
Забір крові
Нарешті ми на місці! Заходимо в лабораторію, віддаємо картку, лікар перепитує групу крові та резус-фактор. Потім цю інформацію ще раз перевірять. Медсестри ведуть нас до спеціального крісла, ми сідаємо і готуємося до донації. Руку здавлюють спеціальним жгутом, просять стискати–розтискати кулак. Після цього медсестра вставляє голку з трубкою у вену — процедура розпочалася!
Загалом донація займає до 10 хвилин. На спеціальному обладнанні показуються зібрані мілілітри та швидкість потоку рідини. Вона перетікає до гемакона — стерильного контейнера, який гойдають ваги–помішувачі. Це аби кров перемішалася зі спеціальним консервантом.
Також у приміщенні здають плазму та тромбоцити. Остання процедура є доволі кропіткою — її проводять на спеціальне замовлення лікарні, наприклад, для військових, породіль або людей із ДВЗ-синдромом*. Юлія розповідає, що не кожен з донорів погоджується на процедуру через її тривалість у 40–50 хвилин та страх перед крапельницями.
— І навіть наші заклики про те, що це дуже потрібно, щоб врятувати людину, не дуже діють. Іноді доводиться самим із тими співробітниками, у кого потрібна група крові, йти здавати тромбоцити, — розповідає Юлія.
Сама Юлія близько 20 разів здавала тромбоцити. Сьогодні медперсонал може відпочити; лікарі звʼязалися з необхідним донором і термінову заявку успішно опрацюють.
Тим часом наш лічильник показує число 450, ми чуємо звуковий сигнал. Це означає, що донація завершена. Після забору лікарі рекомендують нікуди не поспішати. Краще посидіти або полежати на диванчику в лобі. Розуміємо, що почуваємося добре, і спускаємося до маніпуляційної, де отримуємо довідку і талончик. Першу віддаємо працедавцю задля вихідного в день здачі крові. Також донор має право на ще один вихідний одразу після донації або додатковий день до щорічної відпустки.
Талончик несемо на касу — вона на першому поверсі. Тут зустрічаємо нового відвідувача. Це Микола. Йому 63 роки, і для нього це вже двадцять сьома донація. Він — ветеран повномасштабної війни, до війська пішов у 2022 році, наразі демобілізований.
— Почав здавати, адже треба було. Мені тоді подзвонили вперше, сказали, що там хтось дуже сильно потребує її. Наразі кров дуже потрібна для хлопців на фронті. Ну, ось дивіться, сьогодні прийшли 80 людей, але цього недостатньо. А здавати кров можна раз на два місяці, плазму — частіше, — розповідає Микола.
Підходимо до каси, пред’являємо талончик і отримуємо 100 гривень з копійками. Це символічна плата — так звані гроші на харчування. Раніше тут взагалі давали купони до їдальні. Що ж, беремо чесно зароблені гроші, аби потім почастувати себе смаколиком. Добре діло зроблено!
Запорізький обласний центр служби крові працює в будні дні з 8 до 13 години. Слідкувати за новинами закладу можна на їхньому сайті або на сторінках у соціальних соцмережах: в Інстаграмі та Фейсбуці.
*ДВЗ-синдром (дисеміноване внутрішньосудинне згортання) — це критичний, набутий стан, що характеризується патологічною активацією згортання крові, утворенням безлічі мікротромбів та подальшим виснаженням факторів згортання, що призводить до тяжких кровотеч.
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «СОДА» та не обовʼязково відображає офіційну позицію Міністерства закордонних справ Нідерландів або Уряду Нідерландів.