Зелена енергетика: як це працює у Запоріжжі
Ще кілька років тому Запорізька область поєднувала атомну, теплову та гідроенергетику. Саме тут вироблявся майже кожен четвертий кіловат української електроенергії. Паралельно регіон нарощував і «зелену» генерацію — переважно сонячні, але подекуди і вітрові станції, поступово формували перспективний напрям.
Однак російська окупація ключових об’єктів і масовані удари по енергосистемі кардинально змінили ситуацію. Після всіх втрат прифронтове місто змушене шукати нову енергетичну модель — більш розподілену, гнучкішу та стійкішу
У чому проблема?
До повномасштабного вторгнення Запорізька область була одним з найпотужніших центрів генерації електроенергії. Регіон поєднував атомні, теплові, гідро- та відновлювані джерела енергетики. Зокрема на його території працювали Запорізька АЕС потужністю 6 ГВт — найбільша в Європі, що забезпечувала майже чверть усього виробництва. А також у регіоні функціонували Запорізька теплоелектростанція та Дніпровська ГЕС — ключові об’єкти теплової та гідрогенерації.
Однак у 2022 році частина енергетичної інфраструктури опинилася під тимчасовою російською окупацією. Російські війська захопили Запорізьку АЕС та Запорізьку ТЕС, а також близько 60% сонячних та вітрових станцій області. Паралельно енергетичні об’єкти стали однією з головних цілей атак. Адже саме вони забезпечують роботу лікарень, водоканалів, транспорту, зв’язку та критичної інфраструктури.
Навесні 2024 року удар припав і на Дніпровську ГЕС. Масований обстріл пошкодив дві станції, які довелося вивести з експлуатації. Фактично місто втратило понад 1,5 ГВт генеруючої потужності. Це обсяг, співмірний із потребами великого промислового регіону.
А на ГЕС-2 внаслідок атаки сталася пожежа в машинному залі, були пошкоджені блочні трансформатори. Сама споруда ДніпроГЕС також зазнала ушкоджень. Частину інфраструктури вже відновлено, але система залишається вразливою.
Яке рішення?
Відповіддю на нові загрози стала децентралізація джерел і посилення «зелену» енергетики на рівні громад.
— В умовах повномасштабної війни зелена енергетика для України — це насамперед інструмент виживання та стійкості. Вона дозволяє забезпечувати електроенергією критичну інфраструктуру навіть тоді, коли централізовані мережі пошкоджені або зруйновані. Сонячні станції, особливо у поєднанні з акумуляторами, можуть підтримувати роботу лікарень, водоканалів, пунктів обігріву, шкіл та укриттів, — пояснює Дмитро Сакалюк, експерт у сфері енергоефективності та ВДЕ, «Екоклуб».
Зелена енергетика базується на використанні відновлюваних ресурсів — сонця, вітру, води, біомаси та геотермального тепла. І водночас формує нову модель енергосистеми: гнучкішу, розподілену та менш залежну від імпорту. На відміну від традиційної енергетики, яка залежить від викопного палива, «зелена» енергетика орієнтована на довгострокову сталість, мінімальний вплив на довкілля та збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь.
— Вона (зелена енергетика – ред.) є одним із ключових інструментів переходу до сталого розвитку, адже поєднує екологічні, економічні та соціальні цілі: зменшує викиди парникових газів, стимулює інновації, створює нові робочі місця та сприяє формуванню більш децентралізованої й гнучкої енергосистеми. Фактично зелена енергетика формує нову модель економіки, у якій пріоритетом стає не безконтрольне споживання ресурсів, а їх розумне, ефективне та відновлюване використання, — додає Дмитро Сакалюк.
Крім того, експерти наголошують, що децентралізована генерація, яка включає тисячі малих об’єктів замість кількох великих, робить енергосистему менш чутливою до атак.
Одним із перших практичних прикладів стала сонячна електростанція на даху дитячої лікарні в Запоріжжі, встановлена за підтримки «Екоклуб» у партнерстві з міжнародними донорами. Лікарня єдиний дитячий медичний заклад у місті. Вона має 11 відділень і здатна розмістити майже 400 пацієнтів. Окрім того, обʼєкт унікальний тим, що тут працює єдиний у південно-східному регіоні центр гемодіалізу, де надають допомогу дітям і дорослим. Тож стабільне електропостачання є критично важливим.
Серед інших переваг, за інформацією міської ради, за рік економія від СЕС понад пів мільйона гривень. Ці кошти спрямують на додаткові ліки та обладнання. Також, за цей період в атмосферу не потрапило понад 1 тонну CO₂, а також не було спалено майже тонну вугілля.
Однак найголовніше, що СЕС забезпечує живлення критичного обладнання корпусу реанімації новонароджених, зокрема апарати штучної вентиляції легень, навіть у разі повного знеструмлення.
— Сонячна електростанція, встановлена на лікарні, стала першою такою станцією в Запоріжжі й фактично відкрила шлях до подальшого масштабування — після цього в місті запланували встановлення ще понад десяти подібних об’єктів. Цей проєкт з’явився завдяки ініціативі самого міста: представники звернулися з пропозицією співпраці та підтвердили свою готовність діями. У результаті зійшлися три фактори — запит громади, можливості донора та наша експертиза, — зазначає експерт.
Зараз у Запоріжжі встановлюють уже сьому сонячну електростанцію, більшість з них на медичних обʼєктах. Також подібні практики намагаються перейняти й бізнеси та приватні домогосподарства.
Переваги та недоліки рішення
Зелена енергетика має кілька ключових переваг, які особливо важливі для громади у стані війни.
По-перше, це енергетична стійкість. По-друге, розвиток відновлюваної генерації зменшує залежність від імпорту палива — газу, вугілля чи нафтопродуктів. В умовах нестабільної логістики та коливань цін це питання не лише економіки, а й безпеки.
По-третє, після встановлення такі системи мають відносно низькі експлуатаційні витрати. Це дозволяє громадам у довгостроковій перспективі економити бюджетні кошти й спрямовувати їх на соціальні та гуманітарні потреби.
Також, це основи для післявоєнної відбудови. Інвестиції у зелену енергетику вже зараз формують базу для відновлення країни за сучасними стандартами з орієнтацією на енергоефективність та сталість. Навіть громада з обмеженою інфраструктурою може впроваджувати рішення, що зменшують залежність від централізованих мереж і водночас сприяють довгостроковій стійкості. До прикладу, EcoVillage Moldova у селі Ришкова — невелике екопоселення, де відновлювана енергетика інтегрована в повсякденну інфраструктуру та модель розвитку громади.
Сонячні панелі у громаді є частиною енергетичного комплексу для живлення будівель та тренінгового центру.
Водночас головним викликом СЕС є пряма залежність від сонця. Енергетик Іван Калоша пояснює, що таке джерело не генерує енергетику вночі і мінімально виробляє у хмарні дні. А от, наприклад, влітку між 12:00 та 14:00 дня може бути надлишкова енергія.
Другий виклик для цього рішення це пошкодження обладнання внаслідок обстрілів. Саме тому частина донорів обережно ставиться до фінансування великих сонячних станцій у зоні підвищеної небезпеки та більше підтримує проєкти, пов’язані з резервним живленням і системами накопичення.
Попри ці виклики, сонячна генерація не втрачає актуальності. Посилити їх може додаткове обладнання. Зокрема, гібридні джерела, коли панелі поєднуються з акумуляторами та інтегруються в міську мережу. Так, у сонячну погоду вироблена енергія споживається в першу чергу. Якщо її недостатньо, необхідний обсяг автоматично компенсується із зовнішньої мережі. У періоди стабільного електропостачання надлишок накопичується в акумуляторах і може використовуватися під час відключень або пікових навантажень.
Такий підхід дозволяє не залежати від одного джерела. Сонячна генерація зменшує навантаження на мережу, накопичувачі створюють резерв, а централізована система залишається страховкою. При цьому акумуляторні блоки можуть розміщуватися в захищених приміщеннях, що частково знижує ризики пошкодження.
Отже, громада не відмовляється від СЕС, а навпаки шукає шляхи їхнього ефективного використання. А панелі залишаються частиною енергетичної стратегії.
Цей матеріал було створено в рамках проекту Клімат Контент Пул за підтримки N-ost