Феномен Малої Токмачки: чому вона важлива для російських військ

Понад 8 тисяч квадратних кілометрів площі майже випаленої землі. Саме так нині виглядає невеличке село Мала Токмачка, протяжністю 12 км, яке розташоване за 75 км від Запоріжжя. І фактично є воротами до міста Оріхова. Щодня безперервно ворог стирає цей населений пункт з лиця землі. Колись маленьке й затишне, сьогодні ж — безлюдне й лише з назвою на карті. Цифра оборони цього села вже перевалила за 1600 діб. Але чому ж його назва у всіх на слуху як в Україні, так і за кордоном — розбираємося далі

Під російськими обстрілами Мала Токмачка опинилася одразу на початку повномасштабної війни. Та захопити її окупантам не вдалося що тоді, що й зараз. Але ж воно ледве не одна з пріоритетних цілей для росіян. Після того, як село почав накривати безперервний шквальний вогонь ворога, а будинки припинили бути прихистком для цивільного населення, місцеві почали виїжджати. Тих, хто не міг чи не хотів, — примусово евакуювали. Та цей клапоть землі й досі непохитно боронять українські військовослужбовці. 

— 118-та окрема механізована бригада стоїть тут і буде стояти. І ми свої рубіжі не здамо, — наголошує речник бригади Дмитро Пелих.  

Саме ця бригада Збройних Сил України відповідальна за оборону Малої Токмачки. А в стратегічному значенні — не лише за цю територію. Росіяни неодноразово заявляють у своїх соціальних мережах та по телебаченню, що Мала Токмачка давно під їхнім контролем, ба більше, аби підтвердити свої твердження, неодноразово намагалися записати пропагандистські ролики зі встановленням прапора на території села. 

— Вони намагаються це показати, а не просто на словах чи текстово розповсюдити інформацію. Аби здійснити це, вони відсилають туди десятки своїх штурмовиків, щоб ті, своєю чергою, на відео на дрон помахали там прапором. Це вже в них традиційна спроба маніпуляції свідомістю свого населення, — веде далі речник.

Насправді ж, аби захопити цей населений пункт, ворогу треба стерти його з лиця землі, як, наприклад, було з Роботиним (славнозвісний Роботинський контрнаступ влітку 2023 року). Зрештою, ворог не відступає від цього плану, оскільки щодоби по кілька разів скидає керовані авіабомби.

— Але і такий стан справ військовослужбовцям ЗСУ в контексті довготривалої війни буде на користь. Ворог намагатиметься заходити, закріплюватися в тих підвалах, які ще вціліли в Малій Токмачці, але, враховуючи специфіку Таврійського степу, де десятки квадратних кілометрів відкритої місцевості, вони будуть як на долоні. Зараз ще природна зелень якось може їх маскувати, та попереду осінь — і зелень більше їх не ховатиме. Вони й так у нас, як на долоні, а пізніше будуть ще більш видимі, і не буде можливості, де їм сховатися. Аби дійсно зайти їм в Малу Токмачку, то доведеться покласти тисячі і тисячі особового складу, яких у ворога, до речі, теж немає, оскільки попри пропаганду населення Росії також починає обурюватися кількістю смертей в країні, бачачи, як хутко зменшуються вільні місця на кладовищах, — пояснює Дмитро Пелих. 

Чому ж очільник Росії так вперся в це село — одна з причин — репутаційні збитки. Оскільки країна-агресорка живе у викривленій реальності, то й, традиційно, бажане видає за дійсне, а не існуюче — за факт. Ще минулого року президенту Росії доповіли  його підлеглі, що 42-га мотострілецька дивізія захопила Малу Токмачку, за що урочисто її військовослужбовці отримали нагороди від міністра оборони. Та в дійсності картина зовсім інша: тисячі загиблих і тіла в чорних мішках в моргах росії. 

— Вони мотивують свій особовий склад тим, що наші військовослужбовці вже виснажені, що ми вже не захищаємо Малу Токмачку, що в селі нікого немає. Класично брешуть своїм штурмовикам, що вони йдуть на заміну, бо попередні вже там довго сидять. Вони в це вірять. І добре, що вірять, бо нам так легше їх вбивати або брати в полон, — пояснює речник 118-ї окремої механізованої бригади. 

Чим же так важливий цей населений пункт, що взяти його треба за будь-яку ціну, і яка ж відповідальність на військовослужбовцях ЗСУ?

— Вихід на Запоріжжя, ускладнена логістика — ось основна їхня мета. В перспективі вони і далі продовжуватимуть намагатися взяти Малу Токмачку. Ворог вже і так посилено тисне на Запоріжжя і застосовує не лише КАБи і Шахеди, а й дрони-ФПВ, комбіновані атаки здійснює. Щоб ще підійти ближче, це село їм дуже треба. Тоді ще більше ворог ускладнить нашу логістику до Оріхова. До речі, Оріхів вони також активно стирають і намагаються захопити. Немає у них стільки особового складу, а тим паче в «лоб» взяти Оріхів — це нереально. Відповідно, їм треба Мала Токмачка, щоб зайти з флангу, перерізати спочатку шляхи доступу нашим військовослужбовцям ЗСУ і, таким чином, інфільтруватися в той населений пункт.

Нині ж ворог застосовує не лише традиційні методи — зброю, а й залучає штучний інтелект: буцімто наші солдати добровільно переходять на бік Росії і закликають інших здаватися, записуючи свої заклики на відео. Але й тут в них невдачі.

— Це суцільна безтолковість, безсилля. Ці наративи смердять Радянським Союзом. Вони застрягли в 70–80-х роках, а, можливо, ще й в 60-х роках. Це стиль подачі інформації саме тих років, розрахований і на відповідну ж вікову категорію. Це тотальна промивка мізків їхнього населення. Я сумніваюся, що такі технології, які вони застосовують, зможуть поповнити особовий склад їхньої армії. Чи змусити наших військових складати зброю і здаватися в полон. Що той варіант, що той — неможливі, — наголошує Дмитро Пелих.  

Поки ж ворог тішиться фейковими результатами, українці поширюють меми про Малу Токмачку в соціальних мережах (як приклад, «друга Чорнобаївка»), а військовослужбовці встановлюють національні рекорди з безперервного утримання району оборони села. Окрім цього, цей населений пункт став основою для інді-гри The Legend of Mala Tokmachka на платформі Steam.

Коротка довідка

До початку повномасштабної війни в селі Мала Токмачка проживало понад 3 тисячі осіб. 

Державний проєкт United24 розмістив допис, де порівняв найвідоміші битви за міста в історії: осада Малої Токмачки тривалістю 1500 днів (а нині вже понад 1600) посіла перше місце, позаду лишивши облогу Гібралтара (битва за це місто під час англо-іспанської війни наприкінці XVIII ст. тривала 1320 днів) і облогу Карфагена (битва між Римською імперією та Карфагеном, що тривала 1100 днів).

Під час Другої світової війни в Малій Токмачці у вересні 1943 року відбувся запеклий бій між радянськими й німецькими артилеристами. Бійці Червоної армії, згідно з радянською історіографією (а тут треба бути уважними і задуматися над достовірністю, оскільки ми вже знаємо, як росіяни переписують історію і активно просувають фейкову інформацію), залишившись без снарядів, змогли лише гранатами зупинити танковий наступ противника. 

Зараз 118 ОМБр збирає на автомобіль.

Підтримати донатом можна на банку бригади:

https://send.monobank.ua/jar/4F8fNa9xCU 

4874 1000 2891 5331

Авторка матеріалу – Леся ЛЕСЮК

Матеріал створений завдяки підтримці спільноти SODA. Дякуємо, що ви з нами. Адже саме ваша підтримка допомагає нам розвиватися й продовжувати працювати для Запоріжжя. Долучитися до спільноти можна за посиланням.